Знов робоча субота і трабли з кормом

Я вже не знаю, чи мені плакати чи сміятися. Ну бо все вже вийшло на рівень абсурду... Сьогодні приїхав корм. Ну як приїхав - в системі написали, що типу приїхав. Я вже зраділа, думала, що заберу. Ан ніт! Через якийсь час дивлюся... А мій корм знов поїхав в Бучу!!! У них якась дурна система. От він до нас приїхав, але запхати його до поштомату неможна. Для цього він має повернутися до якогось іншого сортировочного центру і вже з нього приїхати, щоб бути записаним до поштомату 🙈

Тепер він вже знов приїхав до селища, але в поштомат його ще не запхнули. Власно я збираюся завтра заявитися до них і категорично вимагати наш корм! Ну бо той мішок, який мені вдалося добути вчора, вже закінчується! Для моєї зграї 10 кг це ні про що!

Я взагалі весь ранок у мене були лекції. Потім майже одразу сіла за редактору, яку вже давно треба було здати. Весь день дощило, тож мені не було можливості щось робити у дворі, а вдома, чесно кажучи, не було натхнення. Та й редактору треба було здати, бо цей місяць у нас з собаксами неймовірно важкий, а це хоч і не занадто великі, але гроші. На два мішки гарного корму.

Прогулянку хотіла пропустити, але мені так добре вдалося виманити Умку, що не скористатися цим шансом я не могла. Позаминулого разу, коли ми збиралися на прогулянку, Миска відтягала Умку на хвіст 😈 Бідна старенька товстенька Умочка так перелякалася, що я не змогла її умовити. А їй дуже потрібні ці прогулянки, бо її вага вже абсолютно вийшла з-під контролю.

Тож ми взяли собі в компанію ще й А-Тоса і пішли. Та й мені це насправді не було зайвим, бо я сьогодні майже весь день просиділа на дивані з планшетом.

Ліс все більш і більш нагадує про те, що все осінь. Я лише мрію, що все ж таки буде період золотої осені. Останні роки він стає все більш коротким і не таким яскравим і це сумно.