The diary game : 18-09-2024 and before
Вітання спільноті!
Поки в мене був кризовий період, вирішила не писати. І так забагато болю навколо, ще вам моїх нюнь тут бракувало. Але я зараз нещира, насправді, мені навіть байдуже, який ці нюні би мали вигляд — просто ресурсу писати було надто мало. І я використала його для геть іншого.
До речі, цього голуба нежданно прислала мені подруга (колишня найкраща подруга) для моральної підтримки. Якось вже так сталося, що вона відчула і зрозуміла із соцмереж, що мене сильно криє. Дякую їй за це. Тепер ламаю голову, як би їй віддячити...
Отже, я прийшла в норму, більш-менш. Тепер знову можу читати книжки, писати довгочити (як зараз), фарбуватися, розмовляти з батьками по телефону. Оця фотографія зліва якраз зроблена в тому місці і в той період, коли мені явно почало кращати. Дякую за це в тому числі і цій раніше незнайомій (а нині вже малознайомій) жінці на фото, яка вийшла розмитою (це і на краще, я не питала дозволу на її фотографування, але фото хотіла мати, а так, розмита, вона майже невпізнанна, тож я себе заспокоюю, що [майже] нічого не порушила).
Я побувала (недовго) в Кам'янці-Подільському, бачила батьків і Скубі-Ду. І кота Тімку. На жаль, не відчула там себе у своїй тарілці. Все тому, що був поганий емоційний стан, а в нашій сім'ї не прийнято щиро говорити про таке: треба постійно перебувати в масці "все добре, я сильна і все під контролем". А ця маска до біса виснажує. Тож у Кам'янці я майже весь час вдавала, що працюю (а насправді роботи не було). А також нарешті подивилася мінісеріал "Чорнобиль" від HBO. Потужний фільм, проте діалоги жахливо неправдоподібні, на жаль. Що ж.
@Diodao запитала мене, як поживає здизайнована мною футболка, тож показую. 😃 Гарна вийшла, якість друку просто чудова. Але можна було б і більший за розмірами принт робити, в принципі. Хотіла сказати, що наступного разу врахую, але заборонила собі цього сезону накопичувати ще футболок (за літо я з 10 нових придбала, забагато щось і так). Наступного літа хіба.
Я знову багато слухаю Linkin Park — і старі концерти з Честером, і нові з Емілі. Спершу мурашило від її голосу, але зараз я стала рівнішою: надто доросла, щоб сильно від когось фанатіти, мабуть. Хоча... Новий альбом 15 листопада я таки чекаю. Ну як чекаю: не прям дні рахую.
Я завжди дотримувалася думки, що нашій сім'ї не потрібен автомобіль. Але останніми місяцями мені його захотілося — не саму залізяку, а свободу швидко переміститися в якесь гарне місце, коли на нинішньому залишатися несила, але таксі туди або не поїде, або поїде за ціною нирки.
Я не знаю поки, що робити із цим бажанням: почати лежати в напрямку його втілення чи переконати себе, що це дурниця. Мабуть, потрібно написати список зі стовпчиків "плюси" і "мінуси" володіння автомобілем. А, може, прямо зараз спробувати?
| Плюси | Мінуси |
|---|---|
| Можливість швидко переміститися в бажане місце | Потрібно десь взяти на це гроші, отже фінансова незручність |
| Bye-bye смердючим таксі | Немає паркомісць в ЖК, авто буде припарковано хуй зна де |
| Розвиток навичок водіння = нова навичка = користь для мозку | Я часто незграбна, тож точно втаранюся кудись (можливо, летально) |
| — | Постійні витрати на пальне, СТО, мийки |
| — | Витрати на інструктора, щоб заново навчитися водити |
| — | Це неекологічно, тож я відчуватиму провину |
Ну і що з цим робити, коли мінусів більше, але залізяку все одно хочеться? Потрібно все добре обдумати, коротше. Врешті-решт, права в мене є (ще з 2007 року), тож мінус одна проблема.
На цьому прощаюся і відправляюся дивитися фільм "Дивергент 2: Інсургент". А вам спокійної ніченьки та продуктивного дня! ✨️
Особливо гостро наявність автомобіля постає, коли сім'я стає великою, діти починають ходити на якісь додаткові заняття та гуртки і дуже гостро хочеться не бути залежним в цьому плані від інших. (( А кошти звісно потрібні, спочатку на покупку автомобіля, потім на обслуговування та ремонти (без них ніяк, хіба що новий брати, але знову ж таки кошти). Ризик втаранитися звісно що великий, поки практики мало, але війна дещо змінила мої переконання в тому, чого справді варто боятися. І мені також потрібно іти на курси і навчити нарешті кермувати і отримати права. Просто часу на все бракує постійно (і це моя найбільша відмазка, але від цього нікуди не дітися, от тільки кошти з'являться і почнуться муки вибору, бо їх все одно буде недостатньо на те, що б хотілося((.
Я дуже хочу розширити сім'ю, але хз, коли це стане можливим. Але краще на момент розширення вже впевнено їздити, мабуть.
Я ще кілька тижнів мушу пообдумувати все, гадаю) А вам — часу для курсів, коштів для авто😊👌🏻
Дякую! Вам також бажаю того, щоб ви визначилися, чого хочете найбільше і впевнено рухалися до цього (хоча зараз впевнено - це занадто гучно сказано). Але іноді це все, що нам потрібно, тобто впевненість...
)) Це явно не без гумору. Може, варто послати подрузі у зворотній подарунок шпака, а ще краще папугу, яка вміє казати щоранку "Юля вдячна тобі за голуба".
(мені ті голуби тааак загадили весь балкон і підвіконня, бо колись шкодував проганяти, а тепер їх важко здихатися).
По машині, раніше також мріяв, а зараз думаю, таксі значно зручніше і економічно вигідніше (ні тобі мороки з ремонтом, ні з техобслуговуванням). Я просто пригледів собі таксиста який мене не дратує, і з машиною доброї моделі, а не тарантайкою, і узяв у нього особистий номер телефону, завжди викликаю його. Точніше, викликав, коли у мене були постійно справи в реалі, які те окупали. Зараз просто не до того. Але метод норм, як на мене. В Києві можеш пригледіти навіть якесь таксі-Мерседес без кубиків, і на ньому солідно їздити.
Не сумуй. Навіть якщо я сам постійно борюся з напираючим депресом, завжди простіше сказати ще комусь: не сумуй. Наприклад, роблю до упора затримки дихання по 2+ хвилини. Від цього в кров викидається багато оксиду азоту ("веселящого газу"), і покращується настрій. Тут не суть в тому щоб 2 хв., а скільки ти витримаєш чесно на максимальній силі волі. Якщо 45 сек. твій потолок, але саме його видержала, ефект також буде. Три підходи зранку достатньо (між кожним підходом кілька хвилин звичайне дихання). Я колись мріяв займатися серфінгом і черпнув це звідти, вправа серферів. Хоча, і в йозі щось подібне є, але там назва дуже страшна: Кумбхака! :-)
Гарна ідея про папугу, можу вирізати з паперу:))
По таксі — я не так і часто їжджу, тож знаходити спеціально водія не гоже. Київ не малий, він може бути десь в годині їзди від мене, коли горітиме виїхати протягом 5 хв. Тому Убер, Болт та Уклон в цьому плані кращі.
Я записалася на пробний урок по екстрим вокалу, там уже доведеться дихання затримувати)))) Тож сподіваюся, що буде також ефект веселощів 😅
Точно, точно (і як я не подумав?) Київ це не те що мої єбеня, де таксист "метнувсь кабанчиком" і от уже тут. Так що мій метод з "персональним таксі" в столиці не реалізуємий.
Хах, ну передчуваю там буде весело не тільки через затримки дихання, особливо якщо буде група і всі по черзі (або й хором) намагатимуться співатииииииииииии =)
Про втаранюся я би посперечалася, адже жінки зазвичай дуже уважні водії (ті, хто навчався, а не купував права 😉). Інструктор - це тимчасово. Неекологічно? Мабуть так, але одна поїздка на власному авто це мінус така саме на такси. Різниці майже немає.
Особисто я себе без авто не уявляю. Як в 18 років сіла за кермо, так це кохання на все життя. Ну і за містом без авто анріал. В місті насправді треба дивитися, чи воно насправді потрібно. Але вміти водити, причому бажано механіку, в наш час вважаю, що просто необхідно, адже невідомо, яка може бути ситуація.
У вас стільки хвостатих діток, що і справді: без авто ніяк:) А мені поки що дуже близько до роботи, тому гострої потреби нема. Але якщо переїду, виникне)
В мене майже РДУГ, тому жіноча уважність мені не притаманна))) чоловік січе все, хто в чому вдягнутий на відстані 500 м, а мені можна під носом пройти з котом на голові, і я навіть не побачу)
Але виникне гостра потреба, то точно займуся, гадаю.
Відверто кажучи, якщо повз мене з котом на голові пройти, я теж не зверну уваги) або хто в чому одягнений. Але от те, що там десь стоїть персона, що може ломанутись через дорогу, бачу одразу. А щодо хвостів, то так, мені без машини капець
Бачив колись. Дійсно сильна робота, хоч і не ідеальна. Я після нього трохи в депресію впав (буквально на день 😅)
Самокат? 😆
Жартую, це надто небезпечна хріновина))
В нас є самокат, я на ньому каталася лише без запуску його електродвигуна🙈 Тобто, ногою відштовхуватися — мій максимум))
Ці хлопці гарно виглядають на твоїх грудях ;)
👍🏻👍🏻👍🏻
Дякую, що поділилася світлиною ;)
🌷🌷🌷
Сенк ю, Нат :)
Ой, да, бути в масці щоб іншим не показати свій стан то знайомо. А голуб класний!
Я показую всім, крім батьків і начальниці)))
Мабудь зараз у всі практично стан зануритися так щоб нечіпали геть.
У багаттох, так. Але є і люди, в яких повно енергії. Дивуюся, як.
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Thank uuuuu