The Diary Game : 24/05/2024 : Безнадія, донати, літературна діяльність
Буде краще?
Важкий, важкий тиждень (хоча не такий і важкий!) канув у лету. Чому така суперечність? Бо мені було важко. Але точно не так важко, як тим, хто на фронті...
В колеги на війні загинув рідний брат, в понеділок ховали, зібралися грошима, щоб допомогти їй...
Тітка написала мені в вівторок, що йде накладати на себе руки, 2,5 години я говорила з нею і відмовляла...
В найкращої подруги бабуся в пересмертній агонії, а в трьох її дітей температура під 40, вона просто падає з ніг...
Мій поранений росіянами брат все ще на реабілітації і погано почувається, але ВЛК вже за тиждень, і він впевнений, що напишуть "придатний", а тоді тільки 30 днів відпустки вдома, і знову на Донеччину...
Таке відчуття, як на тій скандальній соціальній рекламі від Яніни Соколової (хоч її вже й зняли): буде лише гірше, з депресії не вийти, життя не має сенсу.
КОЛИ, КОЛИ РОСІЯНИ ЗАЛИШАТЬ НАС В СПОКОЇ І ЗВАЛЯТЬ ЗАЙМАТИСЯ СВОЄЮ НЕДОКРАЇНОЮ?! ЧОМУ ВОНИ ПРОДОВЖУЮТЬ БУТИ ТАКИМИ КОНЧЕНИМИ, НЕВЖЕ ТАК БАГАТО КЛІНІЧНИХ ДЕБІЛІВ?!
Сьогодні у пораненого брата був День народження, вивела з біржі трохи стімів і привітала його:
Ще трохи стімів стали в нагоді колезі, який воює з лютого 2022 – на бокову броню для автівок.
А 50 гривень – то на лікування одній одеській поетці. Мало її знаю, але історія хвороби жахлива.
Мені нещодавно написала вже знайома поетка, еспаністка, філогигиня, яка укладає збірку поезій Маріо Бенедетті, і попросила перекласти ще один вірш цього поета на українську. Раніше я вже переклала 5. Але ще одна перекладачка-волонтерка морозиться, тож її тексти розподілили між кількома ентузіастками, і однією з них виявилася я. Я то переклала, але то все було дивно. Бо я не еспаністка, а той вірш — верлірб, і вже був підрядковий переклад by упорядниця. Словом, я відчула, ніби шахраюю. Так і написала їй. Але Ольга запевнила, що опоетичити підрядковмй переклад — також велика справа, і мені не варто знецінювати свій вклад. Ну ок, не буду знецінювати:) Але все одно – зробити з підрядкового перекладу римований вірш це не те саме, що зробити верлібр, та й коли то робить далека від еспаністики людина!
Але менше з тим. Вже дуже чекаю на публікацію тієї збірки, презентацію в Києві тощо.
Як ви вже бачили, я дописала свою частину "Босорки". Не приховуватиму, це було страшенно важко — в останню ніч перед дедлайном. І на наступний ранок я дописати нічого не змогла б, бо мала вичитати і вислати переклад книжки (там строки чітки, по договору).
Зробила і те, і те, тепер чекатиму результатів: свідоцтво про колективний рекорд за "Босорку" та гонорар за переклад книжки.
Все, втомилася я, лягаю спати. Тільки кілька хвилин живого концерту HIM подивлюся на ютубі.
Поки ми дихаємо, шанс на краще завжди є!
Він точно є! Просто поки за хмарами
Бувають такі важкі дні. Й важкі думки теж бувають. В такі дні стараюся просто тупо й методично робити те, що маю, як автомат. Все одне це все закінчиться, ми маємо витримати заради тих, хто повернеться. Нажаль, вони будуть в набагато гіршому психологічному стані й потребуватимуть нашої підтримки.
Так, але чи повернуться вони і чи вивеземо ми ...
Труха повідомляє, що сьогодні саме збулося твоє пророцтво про півмільйона дохлих москалів:
https://t.me/truexanewsua/92157
Колись би сказала"ну нарешті", але зараз лише "їх ще дуже багато"...
Новини невтішні, але треба жити. Питання як? Сама не знаю, і порадити не можу..
Якось... лиш би мати маленькі радощі, за що чіплятися
Thank you, friend!
I'm @steem.history, who is steem witness.
Thank you for witnessvoting for me.
please click it!
(Go to https://steemit.com/~witnesses and type fbslo at the bottom of the page)
The weight is reduced because of the lack of Voting Power. If you vote for me as a witness, you can get my little vote.
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Тримайся, дівчинко! Зараз усім важко!((( У тебе хоч є віддушина - творчість, в яку ти можеш зануритися з головою... А їнші не можуть дати собі раду в цій важкій сітуації... Сподіваємося, що все буде добре!
Інколи буває такий стан але не треба опускати руки. Пхати як той поїзд тільки вперед. А ось з рашкою вони мабудь ніколи от сюда не підуть.
Сьогодні особливо важко, в Епіцентр в Харкові поцілили...