Кінець епохи, яка ледь почалась

Знаєте, коли я вперше побачив, що може Sora — у мене буквально відвисла щелепа. Ці відео здавались магією. Справжньою, незрозумілою, майже лячною магією.

І ось — все. Крапка.

Чесно кажучи, ця новина вдарила якось по-особливому. Не тому, що я щодня користувався Sora. А тому, що вона символізувала щось більше — відчуття, що майбутнє вже тут, що воно поряд,
до чого можна буквально торкнутися

Тепер це майбутнє забирають назад.

Питання, яке мене справді гризе — чому? Технічні проблеми? Тиск регуляторів? Чи може OpenAI просто злякався власного творіння?

Бо є така стара істина: найстрашніше — не створити монстра, а не знати що з ним робити далі.

Sora була інструментом безмежних можливостей. Для режисерів без бюджету, для мрійників без студії, для звичайних людей з великими ідеями.

І от цих людей просто залишили ні з чим.

Може, це й правильно. Може, світ ще не готовий.

Але осад лишається. Гіркий такий, знаєте.