Агресія завжди вилазить боком, або задом

Привіт друзі. Черговий робочий тиждень вже позаду. Звична робота закінчилась - попереду нова, так би мовити. - " робота вихідного дня". Стосовно заголовку – буде історія трохи нижче по тексту.

А ще, походу щось буде з погодою. Сьогодні цілий день болить голова і це не дивлячись на ліки, які я випив з самого ранку. Правда, болить не так, щоб це взагалі вимкнуло працездатність та все ж болить досить сильно. Напевно, сьогодні треба трохи подеградувати, або ж значно знизити інтенсивність тих завдань що зараз закриваю (виконано!).

Сподіваюсь, що зміни погоди подарують сонечко. Я вже за ним добряче скучив. Дуже хочеться зануритись до нього під зігріваючі промені, якими воно окутує все навколо.

Зараз їду в маршрутці забирати авто і ловлю себе на ось такій думці "ура заберу авто - зможу з'їздити на роботу і допомогти батькам". Стосовно батьків ще зрозуміло звідки скільки радості, а от чому радіти, що справне авто зможе допомогти поїхати на роботу я не розумію. От звідки скільки трудоголізму? Прийшла зарплата – розуміння з’явилось. Скільки обіцяли – стільки й заплатили, а це майже в 2,5 більше ніж в університеті.

Так, це була заготовочка до допису, а тепер стосовно заголовку «Агресія завжди вилазить боком, або задом» розповім сьогоднішній неперевершений досвід.

Пропустимо те, що я сьогодні почував себе, як так какашка. Я про це вже писав трохи вище. Згадую цей нюанс, бо на мою думку що це саме через агресію, яка окутала з вчорашнього дня, у поєднанні з погодою.

Так от, в такому стані забрав авто, виїхав на кілька км як з’явився незрозумілий неприємний шум. З розрахунку того що сьогодні займались двигуном – було зовсім не смішно. Перетелефонував автомайстру той сказав під’їхати назад. Я розвернувся і чогось понесло мене по центральній вулиці, де я добряче постояв у пробці.
Телефонує майстер, де я. Всі спішать, куча нервів та негативу. Він ще заявляє, що залиш мов до понеділка прийде майстер – подивиться, я вже закіпаю бо на вихідні машина треба як кров із носа. Я приїжаю, весь на нервах, менеджер весь на нервах. Просить здати назад і проїхати, я з усього маху жопою авто у Таурек, який стояв позаду… Добре що тільки краску здер.

На нервах їдемо перевіряти що не так, механік не чує що за звук. Обоє нервуємо. Через 5 хв їзди до нього таки доходить, що я маю на увазі і він викликає механіка. Той приїжає – підкручує один болт і шум зникає…

Мене трохи попускає і я, розуміючи що накосячи у тому, що в’їхав у чуже авто. Говорю, що як зроблять роботу нехай мені скидають вартість фарбування я оплачу. Та і автомайстер також перестає псіхувати і ми домовляємось на мінімумі 4500 грн.

В підсумку: мінус 4500, і стан «ніби стакан повністю висох» зате з авто… От уже ш, життя. В таких моментах розуміння що нічого не робити – не такий вже й поганий варіант.
Хз, чи сталось би все саме так, якби я був спокійним і в ресурсі та бажання продовжувати агресувати на певний час відпало повністю😅🤣 З іншої сторони – перше що подумав – добре, що грошима. Тож, можливо й дійсно я ще дуже просто віддєлався.

Також мене можна знайти в:

youtube - ПсихоКадр Борща	youtube - Бік Той
instagram	tiktok
facebook	X

Дякую за увагу. Всім гарного дня. Ви найкращі! 😊😉🤗 💙💛