Поик в світі "піз...ц" я саджаю своє дерево.

Привіт друзі.

Поки світ активно злітає із запобіжників і починає воняти чимось більшим ніж локальні війни я активно закінчую свої справи.

В мене навіть маленька перемога – ютуб прийняв моє 6 секундне відео, що я вислав йому для автоідентифікації. Тепер як Ви можете прочитати я маю супер функцію – писати собі коментарі і закріплювати їх в якості перших.

Звучить так собі? І я так думав, потім поспілкувався з АІ і на його думку це самий потужний інструмент просування на ютубі, який може використовувати автор.

Не опис, не теги, а саме активність в коментарях і особливо на перший, що написав і закріпив сам автор каналу…

Це я так – пишу, можливо комусь буде актуально 😉

Сьогодні зранку ледь зішкріб себе з ліжка о 06:00, та можливо саме таке раннє пробудження допомогло зробити все саме важливе за день. Сили були на 0 – тому вирішив побігти і вже на середині пробіжки зрозумів, що мої батарейки заряджено. Зняв відео і спішу ним поділитись (лайки та коментарі – вітаються)

Потів попрацював за ПК і поїхав на роботу збирати хлам. Я й не думав, що звільнятись з роботи так часозатратно. Хоча, думаю – то моя біда, що я не плюю і трохи чекаю, щоб остаточно поставити . (крапку) …

Ось моя довольна мордочка, коли я вже виїжав з роботи з повною машиною свого хламу. По великому рахунку – нічого крім папірців, але як же приємно їх було зібрати. Тепер ще більше віриться, що я таки пошабашу з цією богодєльнею!

І на завершення ланцюжок пісень, що супроводжував мене на роботу (в середньому доїжаю до роботи за три пісні і трохи реклами).

Стисну в кулак
усі ті жалі,
Лиш дай знак,
живи у мені,
Надіє палка,
ти рани лікуєш.
Не згасне іскра,
знов світло даруєш.

Приспів:
І навіть у тьмі
знаходжу я шлях,
бо віра в мені
ламає мій страх.
Де світло в душі
ніколи не гасне, —
там навіть в імлі
можу бачити ясно.

Солодко там,
де мрії цвітуть,
де щастя, як стан,
а життя має суть.
Там зорі ясніють,
там світло живе,
і крила надії
ведуть у нове.

Приспів:
І навіть у тьмі
знаходжу я шлях,
бо віра в мені
ламає мій страх.
Де світло в душі
ніколи не гасне, —
там навіть в імлі
можу бачити ясно.

Я вип’ю до дна
келих свободи,
щоб жити сповна,
без болю й незгоди.
Я душу відкрию
для правди й добра,
щоб в серці надія
як квітка цвіла.

Приспів:
І навіть у тьмі
знаходжу я шлях,
бо віра в мені
ламає мій страх.
Де світло в душі
ніколи не гасне, —
там навіть в імлі
можу бачити ясно.

Це новинка яка викликала ту славнозвісну любов. з першого погляду. Далі була легендарна пісня присвячена Джа.

і на завершення ще одна новинка

Ми біжимо без зупину,
у телефонах, у своїх думках.
Не бачимо, як світ палає,
і не чуємо чийсь тихий подих долі.
Хтось просить Бога: «Дай ще трохи,
ще один шанс, ще один день…»
Хтось зараз уперше крикнув: «Мамо!»

Ніхто не знає, скільки має днів,
і скільки ще тепла залишить світ.
Не гроші й не слава — лиш подих є,
і серце, що ще не мовчить.
Це очі, що бачать світ,
і руки, що рятують, не питають.
Це тиша між двома словами,
і крик у темряві: «Дякую, Боже…»
Це біль, що не мине ніколи.

Десь там
дідусь своїми руками
зупиняє танк, який прийшов на чужу землю вбивати нас.
Без броні, без страху —
лише з вірою.

Ніхто не знає, скільки має днів,
і скільки ще тепла залишить світ.
Не гроші й не слава — лиш подих є,
і серце, що ще не мовчить.
Це очі, що бачать світ,
і руки, що рятують, не питають.
Це тиша між двома словами,
і крик у темряві: «Дякую, Боже…»
Це біль, що не мине ніколи.

Ніхто не знає, скільки має днів,
і скільки ще тепла залишить світ.
Не гроші й не слава — лиш подих є,
і серце, що ще не мовчить.
Це очі, що бачать світ,
і руки, що рятують, не питають.
Це тиша між двома словами,
і крик у темряві: «Дякую, Боже…»
Це біль, що не мине ніколи.

Десь крізь тисячі доріг і сліз
хтось кричить у трубку: «Я їду додому,
до тебе…»
А поруч хтось в останній бій
іде за нас — без крику, мов святий.

Ніхто не знає, скільки має днів,
і скільки ще тепла залишить світ.
Не гроші й не слава — лиш подих є,
і серце, що ще не мовчить.
Це очі, що бачать світ,
і руки, що рятують, не питають.
Це тиша між двома словами,
і крик у темряві: «Дякую, Боже…»
Це біль, що не мине ніколи.

Ось такий от сьогодні короткий допис що став чи не гігантом останніх днів. Гарно настрою - тримайте хвіст трубою. Весна вже близька !.

Дякую за увагу. Всім гарного дня. Ви найкращі! 😊😉🤗 💙💛
Також мене можна знайти в:

😇	😈
youtube - ПсихоКадр Борща	youtube - Бік Той
instagram	tiktok
facebook	X