RE: Легенда та історія міста Харків про Андрія Квітку.
Найбільш романтичну і особливо не достовірну легенду про виникнення Харкова привів в оповіданні «Заснування Харкова. Старовинний переказ »Григорій Квітка-Основ'яненко. Будучи представником одного з найстаріших козацьких родів Слобожанщини письменник вирішив пов'язати заснування міста і походження своєї сім'ї.
Цей абзац двічі повторено..
Прогулюючись уздовж річки Лопань на Основі, звідки відкривався краєвид на Харків, ми можемо відчути у поривах вітерця та шелесті листочків, як Квітка любив наше місто!
Дуже гарно сказано.
розкажіть який твір Квітки-Основ'яненко ви читали та як давно. Мабуть у шкільні роки?)
Якщо щось і читала то в шкільні роки. Але все ж признаюсь, що в голові чистий лист паперу.
Не любила я українську літературу, саме через шкільну програму, вона вся пронизана біллю, злиднями, кріпатством.
І від неї якесь відчуття безвихідності. Єдина кого я читала і хто писав про позитивне - Леся Українка. Їй низький уклін.
Це вже зараз знаходжу тексти і вірші з іншим.
І виявляється не все в укр. літ. було так жахливо.
Цей абзац двічі повторено.. --- а, то можливо, бо я спочатку в.черновіках пишу, потім вставляю текст. Часто помиляюсь. Треба якось придумати інакше писати, мабуть.. Дякую за зауваження!
Я і теж з укр.літератерою в такії самій дружбі. Особливо не любила Шевченко в шкільні роки, бо не розуміла глибини білю, який він писав. Радянщина свій вклад зробила величезний, бляха...
То не зауваження, просто помітила - написала, в цьому нічого страшного немає, можна було б і промовчати, але текст написаний гарно, як готова стаття, і подумалось мені, що Вам захочеться виправити повтор, щоб ідеально було.
Досі памʼятаю :
Таке не хочеться сприймати, все ж хочеться щоб було щось добре. Щоб дарувало надію, а як подумаєш, що майже вся історія України - жахливі часи, то й надія на світле майбутнє гасне.
Виправила допис. Дякую за підказку))
А мені зі шкільного врізалося в пам'ять вірш іншого письменника, треба глянути хто. Бо вірш в голові є, а прізвище забула)) Вчили напам'ять.
Та вже тоді багато шила для себе та м'яку іграшку теж..
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.
Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.
Де воно знатиме, що то за доленька —
Відшук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.
Та я ж дитина ще! То нащо мені таке напам'ять давати? От дали тАк, що назавжди пам'ятаю. Брррр....
Не дарма запамʼятався саме цей вірш)
Памятаю його. Подивилася автора. Павло Грабовський.
А от автора не памʼятала такого.
о, точно, Грабовський. А стиль схож на Шевченко..