Я писала під впливом емоцій, кількість вбитих дітей і завданого горя, виходить за всі межі адекватного сприйняття. Перша реакція : повільна повна нестрепного фізичного болю смерть :(

Потім стає соромно за свою жорстокість, але - не буду відмовлятися від своїх слів, в своїй уяві я б його в пекельному котлі томила на маленькому вогні який приносить страшенні муки, але не дає померти.

Але, в матеріальному світі це порушує всі етичні і моральні норми. І в мене, на жаль є совість і їй подібні налаштування і це - кордон.

Є класний винахід - кабінка для самогубства, щоб ніхто не брав на себе відповідальність при евтаназії, людина самостійно заповнює її газом і йде з життя. Думаю що він дійшов би до цього, навряд чи йому б дали в вʼязниці спокійно жити.
Там теж є батьки і народний суд.
От тут, ніби трохи більш справедливо, хоч один ковток тієї болі що він приніс, повернувся б господарю. Може я жорстока, не знаю, але в спокійній смерті для маніяка бачу лише полегшення життя. Він не постарів, не жив за мізерну пенсію як українські пенсіонери, в нього не було хвороб…

Хоча таких людей треба вивчати, але тут дуже складний випадок, а йти треба від простого до складнішого.