«Життя» — Гі де Мопассан.

Привіт спільното. Сьогодні хочу поділитися змістом роману французького письменника Гі де Мопассана - «Життя» (une vie).

Роман розповідає історію життя дівчини на імʼя Жанна починаючи з юності і до поважного віку. На його початку читач знайомиться з Жанною та дізнається про те, що дівчина, «певну» кількість років провела в монастирі.

Жанна провела в монастирі пʼять років. Для її батьків це мало кілька сенсів:
• монастир давав дівчині освіту
й виховання;
• Іі відділяли від світського життя до моменту, коли вона мала вийти заміж;
• дівчат привчали до релігійності, скромності та покори;
• для заможної родини це вважалося пристойним і безпечним способом виховання доньки.

GPT.

І, ось, їй 17. Батьки приїхали щоб забрати доньку до родового маєтку, який знаходиться в Нормандії на узбережжі моря та через однойменні дерева, що ростуть поруч називається «Тополі».

Wikipedia

Дівчина з нетерпінням чекає повернення додому і не зважаючи на сильну зливу просить батьків не чекати її завершення, а виїхати негайно.

Жанна отримала освіту і тепер мріє зустріти свою любов та стати щасливою дружиною, їй здається, що її майбутній наречений, вже чекає на знайомство з нею. Тож, треба скоріше повертатися додому.

За сюжетом книги вона обожнює фантазувати на цю тему і часто усамітнюється в мальовничих місцинах природи для того, щоб пірнути в океан уявних образів які ілюструють щасливе кохання.

Повернувшись до маєтку, Жанна розглядає його інтерʼєр і вдивляється в античний сюжет, що знаходиться в її кімнаті.

Що ж, я згадала його не дарма, мені здається що, зображений художній образ (не античний сюжет, а лише художній образ), резонує з її історією кохання…

В ній був розлючений лев (рудий чоловік) та «закохані до смерті» (чоловік Жанни та дружина рудого чоловіка). Жанна, в цьому сюжеті, нагадує кролика, який, до того як стрибнути в нірку, бачив, як починала розвиватися фінальна сцена, яка стала апогеєм кохання, для усіх персонажів цієї драми.

Я б могла написати про те, як головна героїня вперше відчула у своєму серці мелодію кохання, та вона дуже прісна. Таким чином автор, показує читачу, що ситного обіду - не буде.

Не було ні, періоду букетів та цукерок, ні гарячої пристрасті, єдиний вартий уваги приємний спогад, про який можна написати - медовий місяць пари, який молодята провели на Корсиці. Та, якщо врахувати, що під час мандрівки головна героїня зрозуміла, що її чоловік, скнара то… Не варто.

В книзі описуються різні події, що відбуваються в житті Жанни, в ньому чітко видно щасливі та не щасливі періоди, спричинені певними подіями. Поганих періодів, було більше. Гі де Мопасан вдало використовує свій талант, робить деякі драматичні сцени такими, щоб читачі відчули солону воду на своїх щоках.

Коли приходить старість наша героїня знаходиться в розпачі і усвідомлює, що прожила нещасливе життя. Її служниця та за сумісністю - молочна сестра, з якою вони вигодовувалися одним грудним молоком (вперше почула термін «молочна сестра» - ділюся ) вважає, що жінка зробила лише одну помилку - поспіх з заміжжям, якби вона пізнала свого чоловіка краще, то не було б весілля і інших негараздів.

Дівчина, що повернулася з монастиря мала все, для того щоб бути щасливою в неї були люблячі батьки, краса, молодість, сімейні статки, прислуга, яка доглядала за господарством. Не було лише - кохання.

Жінка волосся якої прибралося в срібний, місячний відтінок залишилася самотньою, поруч з нею не було нікого, вона мусила продавати родовий маєток, щоб розрахуватися з боргами які нажив її син, котрий писав листи, лише для того, щоб попросити у матері фінансову підтримку.

Невже весь потенціал хорошого життя і справді, згубила одна помилка, один невдалий вибір, зроблений в такій важливій сфері, як вибір партнера на все подальше життя?

Дякую за увагу.