Сергій Єфремів - Бої на Карпатській Україні 14-15 березня 1939 року
У цій невеликій книжці на 100 сторінок - спогади головнокомандуючого Національною обороною Карпатської України «Карпатська Січ» Сергія Федоровича Єфремова про період бої за відстоювання незалежності Карпатської України.
Багато років тому, мені дуже сподобалась книга британського журналіста Майкла Вінча "Одноденна Держава", де він описує формування Карпатської України, з атмосферою тогочасний краєвидів, архітектури і способу життя. Пам'ятаю, що саме після тієї книги мені захотілось навідати Хуст та той регіон. Майкл був нейтральний спостерігач та описував українців з усіма тогочасними вадами: браком досвіду, надмірним ідеалізмом, несправдженими сподіваннями на Німеччину.
Сергій Єфремов - безпосередній учасник подій, перейняв командування у найважчий момет. Його попередник Климпуш виїхав додому до Ясіня і невідомо було де він. Транспорт і зв'язок- величезні проблеми того часу, було лише декілька машин, автобуси які були потрібні для евакуації уряду зникли вночі. Найгірше те, що в тій атмосфері хаосу, добровольців не бракувало, але катастрофічно бракувало озброєння.
Вранці 16 березня в Будинку Уряду "Великий рух, багато добровольців, переважно молоді. ... Кожний просить дати йому зброю та вписати його до відділу, який відходить на фронт. Але одночасно видно багато урядовців та їхніх жінок, які просять швидше виплатити їм евакуаційні гроші, щоб вони могли швидше виїхати з Хусту". Нічого не нагадує цей опис?
Паризьке "Українське слово" писало: "Так починається нова українська війна після майже двох десятиріч - тим разом війна проти монгольської Мадярщини, озвірілого ворога українства".
А чеський офіцер, який з сумом казав, що краще б воював за Карпатську Україну, як відходити неславно на Чехію, виголошував тост: "П'ю за перемогу героїв-січовиків над монголами!". Тоді європейці краще розуміли своїх сусідів. Так можна й в наші дні краще збагнути, чому Орбан такий прихильник росії і путіна.
Після своєї розповіді Сергій Єфремов наводить матеріали тогочасної преси, показовим є те, що вся світова преса (окрім мадярської) відзначала героїзм українців.
Чудово ілюструє тогочасний ентузіазм розмова з 15-річним хлопчиною-гімназистом, який придбав рушницю у чеха за 20 крон. Єфремов запитував чи вміє він стріляти, і не знав що робити, бо хлопець просив не забирати рушницю "бо я умру від жалю" і пускати малого на фронт шкода.
Зрештою головнокомандувач сказав: "Бог вас охоронить! Уважайте на себе, пам'ятайте, що ліпше жити для України, як нерозумно вмерти за неї".