16 листопада – міжнародний День толерантності, а ще – міжнародний День боротьби з анорексією. От і зрозумій, сьогодні треба бути толерантним до аноресії чи все ж таки боротися з нею? Адже Толерантність (коротко) – це здатність приймати людей такими, які вони є. Мабуть, більш правильно буде сказати, що людина, хвора на анорексію, не толерантна сама до себе, не сприймає себе такою, як є.

З життя

Була в мене подруга, яка мала вагу 65 кг, коли ми починали зустрічатися. Так, зайвої ваги трохи було, як на мене, і при цьому подруга була дуже гарна на обличча і добра характером, тому я не придирався до фігури. До того ж, наші стосунки мотивували її зайнятися собою, хоча я сам їй не "капав" – просто депресія змінилася в неї бажанням краще піклуватися про себе (правда, вона так і не стала займатися зі мною спортом, окрім ліжка, зате стала уважною до дієти).

Через місяців 10 вона важила вже 53 кг. Знайомі жінки казали мені, що N. зі мною розквітла і виглядає щасливою, а друзі запитували простіше: "Що ти знею робиш?".

Приємна метаморфоза, 53 кг для подруги була оптимальна, ідеальна вага, і я з задоволенням часто казав їй, яка вона гарна. Та N. чомусь уже не могла зупинитися. Ще через рік вона важила вже 48 кг, при зрості 171 см, і почала виглядати хворобливо, щоки позападали... На цьому етапі мені вдалося вмовити її від'їстися до 55 кг, та потім послідував новий період самомордування, з похудінням до 47 кг, і розмовами про те, що вона хоче 45 ("бо в Катьки 45!"). Скільки б я не казав, що Катька менша зростом, і взагалі астенічної статури від природи, і що для неї, на відміну від Каті, 53-55 кг – оптимальна вага, це не допомагало.

А ще, що дуже показово, після похудіння багато чого з подруги "поперло" в плані характеру, десь ділася "добра душа", про яку я згадав напочатку, а натомість проступили замашки а-ля "я королева". При чому, це не тільки метафора, а в самому прямому сенсі цитування (так і казала, що вона королева). Я жартував, що в такому разі виходить, я король...Та все ж в решті решт ми розругалися і розсталися...не через чиюсь зайву або недостатню вагу, а саме через поведінку, відношення і різне бачення майбутнього.

Думаю, що на цьому прикладі, маю досвід тривалого спостереження початкової стадії анорексії. Це точно хворобливий стан, бо в жінки вже не залежить від того, що вона подобається багатьом чоловікам, має пару і взагалі прекрасно та суперово виглядає. Бажання худнути далі і далі перетворюється в нав'язливу манію, яка починає руйнувати здоров'я та психіку.

Тож бережіть себе від крайностей, і старайтеся бути толерантними в житті перш за все до самих себе: любіть себе такими, які ви є. Любов жодної іншої істоти цього не замінить.

✍ Богдан Карасьов, 16 листопада 2ᛟ23 р.

P.s.

У цієї публікації включено бенифіціарські: 25% для @ukraine-steem