Танго смерті на кістках Героїв/ Tango of death on the bones of Heroes (Ua/En)

Привіт всім, друзі.
Рівно 10 років тому в столиці України відбувся найбільший «розстріл» протестувальників Революції гідності. Всіх полеглих за право самовизначення, за демократію та Європейську інтеграцію ми звемо Героями Небесної сотні. І сьогодні, 20 лютого, вкотре вшановуємо пам’ять тих, хто віддав свої життя за нашу з вами волю, в буквальному сенсі. Адже це був ще один крок до вивільнення з-під російського гніту. Нині ж, Україна вмивається кров’ю своїх захисників та захисниць.
Сиджу в обідню перерву сьогодні та гортаю новини. Сумно, страшно, неймовірно шокуюче. Поряд зі спогадами про Героїв Небесної сотні йдуть новини про тих, хто на їх кістках зараз тупцюється та плюндрує їх могили. Звичайно, це в тривіальному сенсі, але все ж є тяжкою, обурливою та соромницькою для нас, громадян України, правдою.
Ось наприклад, Порошенко збагатився на кілька сотень мільйонів за 2 роки війни. Цей зрадник, не побоюся цього слова, антихриста сволота не гребує нічим. На його декларацію з мільйонними статками, годинниками, нерухомістю та палацами не можна дивитися. Безсила лють – ось мої емоції.
А Олег Татаров? Пам’ятаєте, у 2014 він відповідав за боротьбу з Майданом. Цей прихвостень москви та Януковича виправдовував вбивства протестувальників. Нині ця особина в найближчому оточенні нашого президента. Що це?
Я не знаю що щ нами всіма не так. Чому роки самостійного існування для нас є чи не найгіршими в історії країни? Жодне суспільство, крім нашого, не кладе на плаху життя своїх дочок і синів та сліпо не слідує за катами та ненажерливими тварюками політиками. Чи це не найгірша наруга над полеглими на Майдані та на цій страшній війні: годувати та утримувати біля провладного корита вбивць та ненажерливих корупціонерів?
Ось такий розпачливий та невгамовно агресивний настрій маю. І всі питання в дописі звучать у моїй голові і я сама собі їх постійно задаю. Відповіді не маю…відповіді не втішні…

Greetings, friends.
Exactly 10 years ago, the largest "shooting" of the Revolution of Dignity protesters took place in the capital of Ukraine. We call all those who died for the right to self-determination, democracy and European integration the Heroes of the Heavenly Hundred. And today, on 20 February, we once again honour the memory of those who gave their lives for our freedom, literally. After all, it was another step towards liberation from Russian oppression. Today, Ukraine is washing itself with the blood of its defenders.
I am sitting at lunchtime today and flipping through the news. It's sad, scary, incredibly shocking. Along with the memories of the Heavenly Hundred Heroes, there are news about those who are now trampling on their bones and desecrating their graves. Of course, this is trivial, but it is still a heavy, outrageous and shameful truth for us, the citizens of Ukraine.
For example, Poroshenko has enriched himself by several hundred million during the two years of war. This traitor, I'm not afraid of this word, the antichrist bastard, does not disdain anything. His declaration with millions of dollars in assets, watches, real estate and palaces is unbearable to look at. Powerless rage is my emotion.
And Oleg Tatarov? Remember, in 2014 he was responsible for the fight against Maidan. This henchman of Moscow and Yanukovych justified the killing of protesters. Now this person is in the inner circle of our president. What is this?
I don't know what is wrong with all of us. Why are the years of independent existence for us perhaps the worst in the history of the country? No society, except ours, puts the lives of its daughters and sons on the line and blindly follows the executioners and voracious beasts of politics. Isn't this the worst insult to those who died on the Maidan and in this terrible war: to feed and keep murderers and voracious corrupt officials at the trough of power?
That's the kind of desperate and irrepressibly aggressive mood I have. And all the questions in the post sound in my head and I keep asking myself. I have no answers... the answers are not comforting...