Пригоди з зозулькою

Доброго ранку, шановна спільното!

Зробили собі з дівчатами собі нові лампи для читання, зі стікерами. В мене вже були дві таких, але я їх використовувала ще від початку війни, і вони вже не дуже працюють. Тож тепер в мене дві нові. Треба ще замовити кілька, бо щось бачу ціни на них ростуть, а вони такі класні, такі зручні, ну просто пісня, часто користуюся ними навіть тоді, коли світло є.

Вчора записалася до лікаря, але вийшло тільки на завтра. Хріново, бо вчора мені за день капітально знесло кабіну. В силу специфіки мого діагнозу це може відбутися раптово, за один день. Ну, власне, саме це і сталося. Як же ж я була розбита, як мені було образливо... Вже вкотре я так сильно старалася, щоб все було добре, а воно знову. І так кожного разу. Ніколи напевно зло цього не звикну. Живеш собі, наче все більш-менш добре, і раптом - знов вітаю, що називається.

Приблизно до обіду все було добре, а от після - буквально десь за годину мені просто знесло дах. Все, викликайте психіатричну швидку. Так-сяк впоралися з чоловіком з моєю домашньою психіатричною аптечкою, благо там є важкі препарати. Тепер лишилося дочекатися завтрашньої зустрічі.

Все ж таки в стаціонар я не хочу. Буду робити наразі все, щоб цього уникнути. Бо все ж таки зараз - ну не на часі. Вже лежала кілька разів (доволі багато, десь шість) в стаціонарі під час війни - задоволення нижче за середню. Повітряні тривоги вночі в дурдомі суцільний дурдом, помножений на два. Йой, що починається. Ти обколотий важкою наркотою, а тобі треба віддерти себе від ліжка і кудись пертися. А когось ще й підвʼязати треба:)

з любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

My girls and I made new reading lamps with stickers. I already had two of these, but I've been using them since the beginning of the war, and they don't work very well anymore. So now I have two new ones. I need to order a few more, because I see the prices for them going up, and they're so cool, so convenient, well, just a song, I often use them even when there's light.

Yesterday I made an appointment with a doctor, but it only came out for tomorrow. Shit, because yesterday my cabin was completely destroyed in one day. Due to the specifics of my diagnosis, this can happen suddenly, in one day. Well, actually, that's exactly what happened. How devastated I was, how insulted I was... Once again I tried so hard to make everything fine, and it happened again. And so every time. I'll never get used to this evil. You live as if everything is more or less fine, and suddenly - congratulations again, as they say.

About lunchtime everything was fine, but after - literally in about an hour the roof just blew off my head. That's it, call a psychiatric ambulance. We somehow managed with my husband with my home psychiatric first aid kit, fortunately there are heavy drugs there. Now all that remains is to wait for tomorrow's meeting.

Still, I don't want to go to the hospital. I'll do everything I can to avoid it. Because now is not the time. I've been to the hospital several times (quite a lot, about six) during the war - the pleasure is below average. Air raid alarms at night in a madhouse are a complete madhouse, multiplied by two. Oh, what's going on. You're on a heavy drug, and you need to tear yourself away from the bed and get somewhere. And someone else needs to be tied up:)

with love, your Foxy