Життя книжкового хробачка: мої дівчатка - Little bookworm’s life: my baby girls

Доброго вечора, шановна спільното!

Сьогодні в мене допис з серії «життя хробачка», і я хочу розповісти вам про мій особистий скарб - моїх песиків:)

Зараз у мене їх двоє, проте ще кілька місяців тому була лише одна. Зараз двоє, старшу звати Астро, а молодшу - Луна. В них досить велика різниця у віці, старшій десять років, а малій лише шість місяців, проте люблю я їх обох вже мабуть однаково.

Астро зявилася у нас у 2014 році, у тяжкий період, і так як вона в мене біленька я полюбляю назвати її моїм янголом, бо саме так вона прийшла в наше життя. Відтоді це моя краща подруга і головний асистент у роботі. Що б я робила, якби ніхто не крав у мене пензлики, не жував куточки скетчбуків і найголовніше - не стрибав у акварель?

Ви взагалі знаєте, що ніщо так не прикрашає хату, як собака, яка стрибнула у палітру акварельної, або, ще краще, олійної фарби?

На своє щастя олією я вже досить давно не працюю, але досі памʼятаю, як воно - повзати по хаті зі скипідаром у руках, відбираючи різнокольорові відбитки маленьких лапок.

Луна зявилася у нас нещодавно, і це теж досить цікава історія. Ми з чоловіком давно планували другу собаку, проте воно якось завжди забувалося. Тобто час від часу я починала шукати цуценят, а потім зʼявлялися якісь інші справи, було не до того, і цуценя відкладалося на невизначений термін. Проте останнього разу все пішло по-іншому.

Після чергової розмови про те, що нам треба друга собака я як завжди полізла до сайту OLX, щоб подивитись, які є пропозиції… І побачила цуценя потрібної статі та віку, ще й досить не дорого. Я показала об яву чоловікові, і він погодився, що треба поїхати його подивитись.

Я звʼязалася з продавчинею, нею виявилася дуже мила жінка, і ми з нею домовилися, що наступного дня я приїду подивитися песика. Звісно у душі я вже розуміла, що без малечі додому не повернуся.

Історія жінки була така, що вона купила цуценя для доньки, та раптово у неї змінилася робота і вона мала відтепер працювати з 9 до 6, тобто більшу частині дня цуценя було б саме. Вона вирішила, що так буде не гарно, і почала шукати цуценяті нового власника.

Коли я зайшла мама одразу підбігла до мене, без страху, без вагань, та запросила погратися, Жінка власниця, що стояла поруч, сказала:
-Ми її назвали Луна, але ви можете змінити імʼя, якщо захочете.

Луна. Це саме те імʼя, яке я мала в голові! Хіба могла я після такого поїхати додому сама?

Я привезла маленьку Луну додому, і почався період адаптації, як у малечі, так і у старшої собаки. Насправді ми дуже нервували через те, як Астро прийме Луну. Вона звикла бути диною дитиною у сімʼї, і дуже нервово ставилася саме до собак, які перетинали поріг хати. Тобто на вулиці я можу цілуватися із ким схочу, але коли до нас, наприклад, приходять друзі з собаками - стережися.

У першу ж хвилину як я принесла малу додому Астро миттєво висловила своє ставлення до цього калюжею посеред кімнати. Реально миттєво, секунди не пройшло! Малу заколисаний у машині, тож перше, що вона зробила - з нудила поруч з тією калюжею. Знайомство розпочалося.

Я планувала, що першу ніч Луна буде спати у лежанці, що стояла біля мого ліжка, а Астро як завжди зі мною, на моїй подушці. Проте у малої Луни були свої плани. Вона вперто відмовлялася розуміти призначення, доречі, дуже комфортабельної лежанки і лізла у ліжко. Я здалася, врешті решт я у будь якому разі планувала, що у подальшому вона буде спати зі мною.

Перша ніч пройшла більш менш тихо, тільки час від часу Астро гарчала, коли Луна вкладалася надто близько від неї.

Гратися разом вони почали десь на третій день. Основною проблемою було те, що Астро звикла гратися не з іншими собаками, а з моїм чоловіком, дядечком 2х2, тож вона звикла боляче кусати, сильно гарчати та взагалі… Як каже моя подруга - «грається, наче гопнік». Тож якись час пішов щоб вона зрозуміла, що з Луною треба лагідніше.

Зараз дівчатка разом вже кілька місяців, та можна сказати, що вже звикли одна до одної.

З любовʼю, ваша Foxy

Good evening, dear community!

Today I have a post from the "life of a worm" series, and I want to tell you about my personal treasure - my dogs :)

Now I have two of them, but a few months ago there was only one. Now there are two of them, the older one is called Astro, and the younger one is called Luna. They have quite a big age difference, the older one is ten years old, and the younger one is only six months old, but I love them both probably equally.

Astro came to us in 2014, during a difficult period, and since she is my little girl, I like to call her my angel, because that's how she came into our lives. Since then, she is my best friend and main assistant at work. What would I do if no one stole my brushes, chewed the corners of my sketchbooks, and most importantly - didn't jump into watercolors?

![IMG_4033.jpeg](https://cdn.steemitimages.com/DQmU59gYsZDiVY8s7R6Eb8zm2UFnE74oKy5zU7igNvpXq4z/IMG_4033.

Did you know that nothing beautifies a house like a dog that has jumped into a palette of watercolor, or even better, oil paint?

Fortunately for me, I haven't worked with oil for quite some time, but I still remember what it was like to crawl around the house with turpentine in my hands, picking up colorful prints of small paws.

Luna appeared with us recently, and it is also quite an interesting story. My husband and I have been planning a second dog for a long time, but somehow it was always forgotten. That is, from time to time I started looking for puppies, and then some other things came up, it was not enough, and the puppy was postponed indefinitely. However, the last time everything went differently.

After another conversation about the fact that we need a second dog, I, as usual, went to the OLX website to see what offers there are... And I saw a puppy of the right gender and age, and it was also quite inexpensive. I showed the apparition to my husband, and he agreed that we should go and see it.

I contacted the seller, she turned out to be a very nice woman, and we agreed with her that I would come to see the dog the next day. Of course, in my heart I already understood that I would not return home without the little one.

The woman's story was that she bought a puppy for her daughter, but suddenly her job changed and she had to work from 9 to 6, that is, most of the day the puppy would be there. She decided that it would not be good, and began to look for a new owner for the puppy.

When I entered, my mother immediately ran up to me, without fear, without hesitation, and invited me to play. The woman owner, who was standing next to me, said:
-We named her Luna, but you can change the name if you want.

Echo. This is exactly the name I had in mind! Could I go home alone after this?

I brought little Luna home, and the adaptation period began, both for the little one and for the older dog. We were actually quite nervous about how Astro would receive Luna. She was used to being the only child in the family, and she was very nervous about the dogs that crossed the threshold of the house. That is, on the street I can kiss whoever I want, but when, for example, friends with dogs come to us - beware.

The very first minute that I brought the baby home, Astro instantly expressed her attitude to this with a puddle in the middle of the room. Really instantly, not a second has passed! The baby is lulled to sleep in the car, so the first thing she did was take a nap next to that puddle. Acquaintance has begun.

I planned that for the first night, Luna would sleep in the couch next to my bed, and Astro would be with me, as always, on my pillow. However, little Luna had her own plans. She stubbornly refused to understand the purpose of a very comfortable couch and climbed into bed. I gave up, in the end I planned anyway that she would sleep with me in the future.

The first night passed more or less quietly, only occasionally Astro growled when Luna got too close to her.

They started playing together somewhere on the third day. The main problem was that Astro was used to playing not with other dogs, but with my husband, uncle 2x2, so she was used to painful bites, growling loudly and in general... As my friend says, "she plays like a gopnik". So it took some time for her to understand that she needed to be gentler with Luna.

Now the girls have been together for several months, and we can say that they are already used to each other.

With love, your Foxy