Гарбузики американські та японські

_{Ілюстративно, сподобалось фото}

У порівнянні до розміру культури, японські гарбузики, сорт "Хокайдо". Ще їх називають "гарбуз Учікі курі", там же вікіпедія пише, шо він ядерний)).

Вродились маленькі. Тому сприяла погода й ще шось. І це вже друге покоління із придбаного насіння. Бо тоді був лише один, зовсім малий пуцьок завбільшки із апельсин. Він дав насіння жменьку й на другий рік гарбузовий рід розширився. Тепер їх декілька. Темно-зелені й переважно червоно-гарячий ухило кольору. Один навіть, як грейпфрут. Хоча сорт передбачає двохкілограмові головки.
Як декор теж можна покласти десь у кімнаті, особливо коли не достиглий, одноколірний, а такий шо різнотонний.

---

_{По виду дуже схожі, але й малуваті, може вони.}
Американець, наречений "Вест", цьогоріч був новенький. З пачки насіння, а їх там кіт навовтузив. Вибилось в люди декілька рослинок. Одна дала два штуки, більшого й меншого. І десь ще заховався дрібнячок. Такі жопаті, м'ясисті й важкенькі. По паспорту можуть десяточку кг набирать. Інший зеленець, разом з усим приголубив приморозок. Пожовтіть вони не встигли. І після того потрапив мені в руки, той шо приморожений. Середній значить. Думаю, спробую.

Просто почистивши, відрізаю шматок, а з нього тече сік. Ем, ням ням ням. На смак як трохи недогулявша динька. Мабуть через прибитість морозом. Тож просто придавлюю руками й до кухлика тече сік. А який солодкий - омномомномномномномномнмонм. Далі шляхом перемелювання в однорідну масу, сік поплив до рота, а кашка поплигала до готувального відсіку. Теж файно, але не таке солодке й волокнистий, той американський дядько. Проте нічого, можна й сирим жувать))

Отака маленька радість вскочила до рук!

---

Джедело зображень із ліцензією CC0, pexels.com, там прямі лінки, хоча може їх не показувать.

---