Що таке людина...
Людина це багатоструктурна система. З одного боку це майже автономний агент ШІ, із біологічним функціонуванням і саморозмноженням. Наука покопалясь у багатох її аспектах. Та все одно до кінця не осягнула ні можливостей, ні призначення, ні структури. Звичайно фізичне тіло добре досліджене в плані тканин та будови, але зроблено то лише на видимому плані. Деякий механізмів та приладів для охорлення багатьох аспектів навіть не існує (для людей), або нам про них вчені не розповідають.
Є таке що наука не визнає, та воно теж розглянуто й пізнано на ріщних доступних рівнях. Щось є у вільному доступі, щось у щакритому, та найбільше серйозних знань нікому не відкриваються, а зто має доступ або вже пішов лалі у розвиткові, або таки нікому не розповідає, бо не тільки не зрощуміють, а й ціна за плесканя язицюрою доволі велика. Тож кому треба буде дано, кому ні то водитиме за носа й так нічог й не зрозуміє.
А людина це транспорт. Тіло доволі організоване для сприйняття та отримання певного роду досвіду. В нього поміщається "оператор", свідомість чи душа, можна називати як завгодно (або не як завгодно, залежно від того що мається на увазі) але принцип один і той же. Душа інтегрується в тіло із доволі сильною привсязкою та поглибленням, що раптом не вискочило. Емоції та різні людські набори програм виживання, збереження й так далі, цьому тільки сприяють. Інтеграція ця відбувається на різних рівнях, можна спрощено сказати, шарах матерій, фізичне наступне тонше й тонше, для проекційного сприйняття та оперування руху. Що цікаво, що сутність ця, тобто Душа чи шо воно в істиності своїй є, має надзвичайну універсальність, і не важлива та форма бо до всього може призвичаїтись. Наприклад було б чотири руки фізичні, то на наступних шарах їх би легко охопило й було б легко ними маніпулювати. Навіть деякі досліди психологічні показували, як психіка цілком приймає сторонні кінцівки за свої. Тоб це може бути одним із намацаних механізмів налаштування чи калібрування системи людини.
Тому є ще одна цікава особливість, що коли по тим чи інши причинам свідомість відділяється від тіла, то вона залишає свою самоусвідомленц присутність, проте інші функції тіла можуть бути не доступні, як-то зір, слух, мова. Або при якихось самих вадах функціонування тіла, коли по суті зв'язок свідомості Душі тимчасово припиняється, то й не доступні ті набуті знання людського світу. І це або просто еонтакт відсутній, або самі ці виконавчі органи й нейрони не владах і потрібно будувати нові. Та самосвідомість все одно зберігається як щось окреме й вічне.
Окрім цього, можна висунути припущення й з тим, що коли наприклад відключається опція зору або тимчасово чи частково вона недоступна, то можн виникати білий чи ще який шум, як на телевізорі, що може свідчити про відсутність сигналу, який розповсюджувався складним шляхом. Органічним (бфологічним тілом) функціонально й на тонших планаз транслювався до свідомості.
Бо є ще одна річ теж захоплива. Коли настає темрява, тіло наприклад екстренно відключається й може відділитись Душа, то після такої темряви відключення від зорового сприйняття фізичного тіла, знову виникає сприйняття ніби зорове, але то ж вже точно не очима фізичними, та картинку фізичної дійсності воно сприймає теж.
От і постає питання, що ж насправді є людина? Що вона тут робить, коли всі покоління за покоління по суті роблять майже одне й те ж саме від народження й до припинення функціонування. При цьому генеруючи однакові емоції, універсальні по суті для всіх людей планети, незалежно від деяких регіональних відмінностей. І при цьому коло за колом, одне й. теж сам з точки зору психологічного розвитку за життєвий цикл. Подібно до того як дерево набирає листя, квітне, утворює плоди, вони стигнуть і мають насіння, а потім можуть дати з того зародки нового життя, й попутно скидає листя й знову. Деякі рослини не так довговічні, але теж певний цикл відкрутили реплікуючи продовження життя.
Людина в свою чергу ще й може мислити. Хоча за таку багатотисячну історію існуваня лдства від збирання і так далі, то лише за останній час (що нам наче відомо), не так давно почалась когнітивна прогресія і кожен цикл, оця круговерть життя, дає накопичення знань як колектиних безсвідомих в нефвзичних банках знань, з якими частково повсязане ДНК, яке виступає як ключ доступу до отримання основних знань природного життя й функціонування, а там кому як пощастить і до іншої інформації. І от крутиться той розвиток, включно із різнии війнами, бо організ так побудований, що тільки поборовши загрозу може жити далі, це про постійні бої із різними мікроорганізмами, про які ми й не знаємо. чхнула оюдина, а там ціла бойова епопея йшла може місяць різноманітних диверсійних дій. І та людина й не знає яку насправді те дійство могло нести загрозу. Іо крутиться мобі житя, і розвивається людство і знову приходить до самовідтворення відтворення не тільки себе в біологічному вигляді, а й технічномо, зо може щось мислити й допомагати, через що буле людина деградувати. І щось буде далі. Були цивілізації до нас, кудись ділись. Може розвинулись та вшились куди подалі або не помирились чи шось придумали таке, що одне одного ропорошили на атоми чи може сидять десь поряд у своєму всесвіті а він доя нас не більший за сірникову голівку.
І чим є людина...
Колись був у мене ціквий сон, якась мить сну після сну чи в проміжку ніби якось не так яз завжди. Так я просто така механізована технологічна куля, діаметром метра півтора-два, яка закотилась на зарядку. Там якраз декілька стендів для цього було. Оця якась мить такого дивного сну, просто усвідомлення. Цікаво...
Проте людина це транспорт, може саме в турецькому сідлі й розташовується той центр керування.
Зображення ілюстративні зроблені duck.ai