Перші вітаміни з городу

Сьогодні я хотіла максимально корисно використати час, поки дитина перебувала у школі. Але о 8-й годині ранку було ще надто рано кудись іти, тому спершу я зайшла на нашу квартиру щоб випити кави трохи посидівши, я вирушила у своє турне.

Спершу я пішла в магазин "Комп’ютерний всесвіт", де купила наліпки для клавіатури з українською розкладкою. Саму клавіатуру я купила минулого тижня і розповідала про це. А от до наліпок ніяк руки не доходили.

Після цього я пішла в ліцей №2 щоб відвідати свою похресницю. Там мені довелося зачекати 20 хв до закінчення уроку. Моя похресниця навчається в дев’ятому класі і, як і з будь-якими підлітками, з нею інколи варто поговорити про подальше майбутнє.

Після відвідин ліцею я пішла в перукарню. Я довго не наважувалася це зробити, все було шкода свого волосся. Але цей день настав і я підстриглася, доволі коротко. Власне так коротко я ще не стриглася ніколи, але це потрібно було зробити для того щоб дати можливість вирости новому здоровішому волоссю.

Далі я пішла за покупками. Мені потрібно було купити трохи продуктів, зокрема м’ясних. Ну і звичайно при покупках не обходиться без солодощів для дитини.

Вона полюбила продукцію від торгової марки "Равлик Боб". Думаю це значно корисніші солодощі, бо вони виготовляються без додавання цукру. Але водночас вони і значно дорожчі.

Насамкінець мені ще було потрібно виконати ще одне дитяче замовлення - купити м’якеньке печиво у вигляді ведмедиків.

Це печиво Даринка бере до школи і там діти налітають на нього наче мухи на мед. Не знаю чи вдається самій Даринці його хоча б скуштувати.

Після покупок прийшов час готувати обід. Я вже кілька днів як планую зварити суп зі щавелем, який ранньою весною виріс вже дуже пишним. І от сьогодні настав його час.

---

Я приготувала собі необхідні інгредієнти. М’ясо я люблю куряче, тому як і зазвичай використала куряче філе.

А потім прийшов час збігати на город і зібрати перший цього року врожай, перші вітаміни. Це квас щавель) і пера цибулі.

---

А за годину вже був готовий результат:

Далі потрібно було їхати в школу по дитину. В нас добряче похолодало, навіть падав мокрий сніг. Не хотілося навіть носа висовувати з будинку і я увесь час хвилювалася чи не простудиться Даринка. Навіть звичайна простуда для нас обертається катастрофою, бо ми досі ведемо нерівний бій з аденоїдами, які ніяк не втихомиряться після останньої хвороби.

На цьому я сьогодні з вами прощаюся і дякую всім, хто заходить прочитати мої дописи. На все добре!