Вітрянка

Давненько такого не було, але нарешті до нас прийшла справжня зима. Спочатку кілька днів сипало снігом. Ця картина особливо була чарівною, якщо її споглядати у вікно з тепленької домівки. Але сніг не вщухав і дуже швидко в нас у Калуші розпочалися проблеми. Служби працювали цілодобово, але на дорогах все одно склалася складна ситуація.

Зате для дітей така велика кількість снігу стала справжнім святом. Як не дивно, але для малечі 4 - 5 років це можливо перша насправді засніжена картина за їхнє життя, адже попередні зими були доволі теплими.

Очікувала справжньої зими і моя Даринка. Вона дуже любить сніг, санчата, ліпити сніговиків, кидатися сніжками - загалом будь-які зимові розваги. Але на жаль їй не пощастило відчути на повну цю зимову казку. Під саме завершення зимових канікул вона захворіла на вітрянку, або, як її правильніше називають, вітряну віспу.

Спочатку все розпочалося з кількох незрозумілих водянистих пухирців на шкірі, а потім у дитини піднялася температура і незабаром все тіло вкрилося везикулами. Через хворобу ми вже пропустили три дні навчання і всі ці дні у Даринки температура піднімалася аж до 39 градусів. При цьому температура досить легко збивалася ібупрофеном. Навіть зараз, коли я пишу цей допис, у дитини температура 38,5 градусів і незабаром ми знову йдемо їсти таблетки.

Тим часом надворі сильно похолодало. Після снігу до нас завітав мороз. Для прикладу просто зараз за вікном -11 градусів, а завдяки вітру вони відчуваються як -17. Але не все у житті є однозначно поганим чи однозначно добрим. Такі складні погодні умови подарували нам позапланові шкільні канікули. Ця новина нас дуже втішила, бо Даринці не доведеться пропускати багато навчання. Ми намагалися вчитися вдома, щоб не відставати від програми, але це погано вдавалося, бо висока температура швидко знесилювала дитину. Тож канікули для нас стали справжнім подарунком.

Ну все, час дитині приймати ліки. На цьому я і прощаюся з вами. Не хворійте і бережіть себе!