Робота з фотостоками. Коли хобі втрачає сенс

Кілька днів тому мені згадалася бесіда з @yetaras. Ми дуже коротко обговорили тему стокової фотографії та питання про те, чи можна завантажувати на фотостоки зображення, які були покращені за допомогою штучного інтелекту. Такий медіагігант як Adobe Stock автоматично визначає та ідентифікує зображення, створені за допомогою механізмів штучної генерації. Уже на самому першому етапі можуть виникнути проблеми, робота просто не буде прийнята. Другий великий сток Shutterstock схоже не робить таку перевірку “на льоту”. Фотографія все-таки відправляється на модерацію, і вже після перевірки можна побачити результат прийнята робота або ні. Після нашого короткого оговорення цієї теми мені стало цікаво, як це працює зараз. Навіть якщо трохи змінити штучно покращену фотографію у фотошопі - наскільки це вплине на проходження модерації?

Спочатку мені довелося розтягнути фотографію, яку видав ChatGPT. Річ у тому, що її розміри майже вдвічі менші за мінімальний стандарт, який приймають фотостоки. Після розтягування зображення я трохи попрацював із деталями: підсилив різкість, додав трохи зернистості, потім прибрав шум. Тобто на фотографії стали помітні сліди людської обробки, а не лише результат роботи штучного інтелекту. Для більшої природності я використав як перший шар у Фотошопі оригінальне фото з усіма EXIF-даними зображення, отриманого під час зйомки. Я постарався максимально прибрати цифрові артефакти, які з’явилися після розтягування зображення. Усі деталі, які виглядали штучними, я постарався зробити більш натуральними, щоб під час модерації не виникло підозр. Після цього я завантажив фотографію на два стоки – Adobe Stock і Shutterstock.

На Shutterstock модерація проходить швидко. Уже менше ніж через 24 години я побачив, що фото не пройшло перевірку. Модератор повідомив, що мій акаунт може бути анульований, якщо я повторно надішлю AI-згенеровані або AI-покращені фотографії.

Фотографію, яка перебувала на модерації в Adobe Stock, я поспішив видалити. Правила на стоках майже однакові, тому ризикувати акаунтом я не став.

Якби на комісії, які платять стоки, можна було жити, я б можливо навіть не намагався експериментувати. Але зараз я бачу, що це невдячне заняття поступово відходить у минуле. Незважаючи на те, що моїй дзеркальній камері вже десять років і вона все ще працює, це захоплення просто перестає себе виправдовувати. Я давно поставив собі правило: не прикладати великих зусиль до чогось, навіть якщо це хобі, якщо воно не приносить фінансової віддачі або безпосередньо не покращує моє життя. А публікації фотографій у соціальних мережах це просто витрата часу.

У якийсь момент мені стало цікаво: це тільки у мене так відбувається із захопленнями, чи й у інших людей. Я трохи пошукав інформацію, почитав статті про вік і психологію. Мені вже за сорок, і швидше за все з цим пов’язано багато поведінкових факторів. Усе це можна пояснити з точки зору психології. Мені знадобився певний час, щоб знайти відповіді на свої запитання. Хоча спочатку я навіть не розумів, як правильно їх сформулювати. Але поступово відповіді почали з’являтися самі. На основі цих відповідей я зробив невеликі нотатки і вирішив ними поділитися. Можливо комусь буде навіть цікаво це прочитати.

Я не знаю як у всіх, але статистика говорить про те, що з часом багато людей помічають одну й ту саму тенденцію. Робота починає займати все більше місця в житті, а захоплення і хобі, які раніше займали певну частину часу, поступово відходять на другий план або взагалі зникають. Зазвичай тут немає однієї конкретної причини. Найчастіше це поєднання кількох факторів, які поступово змінюють поведінку людини і її мотивацію докладати певних зусиль до менш важливих завдань.

Одна з причин пов’язана з тим, що людина швидко звикає до нових умов життя. У якийсь момент з’являється більш стабільна робота, постійні професійні обов’язки, фінансові завдання і соціальні ролі. Мозок звикає до цього і починає сприймати все як норму. Спочатку нова робота може здаватися важким навантаженням або якимось тимчасовим етапом. Але з часом це просто перетворюється на частину життя. Більша частина уваги і енергії автоматично починає йти на діяльність, яка більш важлива для виживання. І на цьому тлі хобі починає сприйматися як менш пріоритетне заняття.

У кожної людини є обмежений запас уваги і ментальної енергії. Будь-яка робота вимагає прийняття рішень, концентрації уваги і постійного контролю над процесом. Протягом робочого дня ці ресурси поступово витрачаються. До вечора людині вже складніше займатися діяльністю, яка теж вимагає зусиль. Тому мозок автоматично обирає більш прості форми відпочинку — наприклад, перегляд інформації або якісь пасивні розваги. А от хобі часто вимагає активності. Навіть якщо раніше воно приносило задоволення, з часом починає здаватися занадто енерговитратним. Поступово це заняття відходить на другий план або взагалі зникає з повсякденного життя.

Ще у багатьох людей з’являється більш економічне сприйняття реальності. Люди починають оцінювати свої дії через ступінь користі. Наприклад, робота приносить дохід, забезпечує стабільність і певний статус. Тому свідомість сприймає її як інвестицію. А хобі зазвичай не має прямої матеріальної віддачі. Або ця віддача настільки мала, що не може зрівнятися з роботою. Тому захоплення поступово опускаються нижче у списку пріоритетів. Іноді це відбувається навіть несвідомо. Людина може вважати своє хобі важливим, але на практиці виділяє на нього все менше часу. А потім одного разу розуміє, що вже давно цим не займається.

Крім того, у певному віці формується соціальна структура життя. У людини з’являються різні ролі: спеціаліст на роботі, партнер у справі, батько власним дітям. А іноді додається догляд за власними батьками. Кожна з цих ролей вимагає часу, уваги і енергії. Чим більше обов’язків з’являється, тим менше залишається простору для особистих занять. І це відбувається саме по собі, у природній формі. Ніхто це не контролює, просто на захоплення залишається все менше вільного часу.

Також у багатьох людей відбувається звуження життєвого простору. Це коли людина концентрується на основних сферах життя як робота, сім’я, здоров’я. Інші інтереси поступово стають менш важливими і втрачають сенс.

У мене ситуація склалася так, що я намагався монетизувати свої захоплення. Колись я пробував робити веб-сайти на замовлення. Але як тільки підходив момент, коли потрібно було відповідати вимогам замовника, моя мотивація різко знижувалася. З продажем фотографій і ілюстрацій ситуація трохи інша. Тут немає жорстких дедлайнів. Але будь-яке зниження активності і завантаження нових матеріалів безпосередньо впливає на дохід. Коли автор додає менше робіт, його портфоліо рідше показується у пошуку. Відповідно, зменшується і кількість переглядів і падає дохід. При цьому все одно потрібно дотримуватися певних стандартів, за якими стежать модератори на таких майданчиках.

Переломний момент настає тоді, коли мозок починає сприймати захоплення не як вільне заняття, а як обов’язок. Те, що раніше асоціювалося з цікавістю і експериментами, починає асоціюватися з результатом, оцінкою, відповідальністю за строки і віддачею від цієї вже “роботи”.

Є відома фраза: “Виберіть роботу до душі, і вам не доведеться працювати жодного дня в житті”. На практиці ця фраза погано відображає реальність. Продаж медіаматеріалів справді може нагадувати ситуацію, коли людина сама обирає чим займатися і не відчуває зовнішнього тиску. У такому стані можна довго працювати і не помічати часу. Але цей ритм легко порушується коли з’являються зовнішні вимоги: вимоги модераторів, необхідність виконувати повторювані завдання, попит на певні теми або навпаки відсутність попиту на теми якими хочеться займатися. У цей момент баланс між свободою вибору і роботою починає руйнуватися. Саме з цим я зіткнувся і з часом це почало відштовхувати мене від цього заняття.

Сьогодні мої хобі, навіть ті які приносять невеликі гроші, перетворилися на такі рідкісні епізоди. Вони просто нагадують мені про те, що колись мені було цікаво це робити. І я думаю, що зовсім скоро просто поставлю на цьому хрест і постараюся знаходити позитив в інших речах більш простих і менш вимогливих до моїх енергоресурсів, яких у мене і так часто не вистачає.

Дякую за увагу!

Світлина: робочий процес.