Контрастна п’ятниця

Сьогоднішній день почався з того що мені потрібно було забрати замовлення з магазину, яке я зробив через інтернет кілька днів тому. Звичайні речі для дому: трохи побутової хімії, вітаміни, якісь дрібниці з косметики які відібрала на сайті моя дружина. Зазвичай я забираю замовлення у філії яка знаходиться в будівлі поруч з моєю роботою, але зараз я у відпустці, тому обрав точку видачі ближче до дому. Виїхав близько десятої ранку. На вулиці був певною мірою хаос: людей багато, всі ніби одночасно вирішили закупитися чимось або навіть усім підряд перед вихідними, були сильні затори. Я часто називаю такі моменти зомбі-апокаліпсис, тому що люди в ці моменти дійсно як зомбі - всі пруть в одному напрямку і з однією метою. Сам магазин знаходиться в невеликому торговому центрі. Я забрав замовлення і вирішив трохи пройтися по торговому центру, просто подивитися, що там є. У результаті я швидко зрозумів, що я там зайвий, мені там ніхто не радий і мені нічого там робити, і пішов. Ви напевно подумаєте що я інтроверт? Але мені здається тут більше питання у ментальності оточення і власному відчутті комфорту серед цього народу з “не моєю” ментальністю. Іноді мені здається що я живу у власному світі, який побудований на моєму минулому, а коли я виходжу за рамки цього власного світу то мені стає некомфортно. Але в житті я зустрічав так багато різних психів, що з часом мені прийшло усвідомлення що я просто зробив вибір залишатися самим собою і не змінююсь під впливом оточення. Так, на роботі я використовую різні маски щоб розташувати людину до себе і надати їй впевненості, але це тимчасові хитрощі. Гаразд...

Повернувся додому і зайнявся тим, що давно планував зробити у відпустці - підфарбував каркас ліжка. Змішав два кольори, коричневий і чорний, щоб отримати потрібний темно-коричневий відтінок. Вийшло добре. Навіть ідеальноЗалишилося трохи фарби, тому вийшов у двір і пофарбував кілька елементів екстер'єру, це були залізні чорні труби на яких кріпляться світильники. Колір фарби вийшов дуже темним, майже чорний, тому різниця не була помітна.

Я навіть не знаю, чи працюють вони ці світильники, оскільки я жодного разу не бачив як вони світилися і навіть не знаю де вони вмикаються , але оновити покриття кріплень точно потрібно було. Не пропадати ж добру :) [я про фарбу]

Після цього я приєднався до дружини з роботою по перекладу документів. Чесно кажучи вже набридло, але потрібно закінчити, час іде. Займалися цими справами до шостої години вечора.

Приблизно в цей час увечорі Іран вирішив нагадати про себе і почалися обстріли балістикою. Кожні пів години бігали в укриття. Вечір був нервовий. Один із прильотів був недалеко від нас, влучили між двома домами. Потім дружина телефонувала знайомим з тієї вулиці, з якими встигла познайомитися за останній рік життя в цьому місті. У однієї жінки був напад паніки. Потім була довга розмова з нею, поки та не прийшла до тями. Ситуація неприємна. В один момент все закінчилося так само спонтанно як і почалося.

Вечір у нас був такий “ледачий”. Нічого більше не робили. Дружині захотілося подивитися якесь із старих кіно. А якщо дуже хочеться то потрібно зробити саме так, тому що потім не буде на це часу. Дивилися фільм “Чотири весілля і один похорон” 1993 року. Я не в великому захваті від такого старого кіно але фільм нормальний. Це один з тих фільмів в яких знімається Роуен Аткінсон у серйозній ролі, але все одно моменти з його участю трохи “з приколом”, тому я не був розчарований.

Дякую за увагу! Бережіть себе.

P.S. Ви ж не думали, що цей допис про диких голубів? :)

_{Posted using SteemX}