bitchy weather

Я б не класифікував. Звісно, залежить від контексту і від чутливості аудиторії. Якщо визначення ідеально підходить, то чому б і ні?

а що ж мені заважає навчитися водити автомобіль

І в мене була фобія. Довго. Розповім як сів за кермо автомобіля. Коли я демобілізувався, мені було 25 років. І всі знайомі, батьки, брат мені радили пройти іспит на водійські права. Та так активно радили, що я почав ходити на курси водіння. За порадою дуже хороших знайомих записався на курс до інструктора-жінки, яка нібито була здатна навчити водінню кого завгодно. Усі після неї проходили тест. Ну от і пішов, від'їздив необхідну кількість годин. Перший тест завалив, другий з дурості по дрібниці завалив. Чотири тести я не пройшов, а після цього просто забив. Сам собі вирішив, що це не для мене, і схоже в мене такий склад психіки, що водити авто – це не моє. А ця мадам час від часу психувала, коли в мене щось ішло не так, можливо в цьому була проблема, треба було змінити інструктора. Це я вже розумію зараз.

У 38 років мене перемкнуло, що треба все-таки це зробити. Пройшов тест із першого разу, і тепер мене не змусити користуватися громадським транспортом, три з половиною роки воджу. Я тут "пізня дитина", але не шкодую. Отже, все залежить від вчителя, до кожної людині потрібен окремий підхід.

Раджу хоча б почати. А коли самостійно вирішуватимете як їхати і куди їхати – це зовсім інше відчуття. Потрібно просто зробити це, тим більше що права вже є!

P.S. Звісно ж у мене були аварійні ситуації, в яких я сам був винен (слава Богу, все обійшлося). Але з часом їх ставало все менше і менше.