Недільна реальність з дивним післясмаком

Недільний ранок був би приємнішим, якби не потрібно було їхати на роботу. На вулиці було підозріло тепло, але синоптики це заздалегідь обіцяли, тож нічого несподіваного, хоч і дуже дивно для лютого. По дорозі на роботу сталася неприємна ситуація. У Хайфі на вузькому провулку я ледь не збив людину на пішохідному переході. Він ішов тротуаром, і в той момент коли ми майже зрівнялися, я якраз під’їжджав до переходу. І раптом він різко вирішив перейти дорогу. Майже стрибнув на перехід і побіг. Навіщо... незрозуміло, мабуть була якась причина. Я встиг загальмувати в останню секундк. На щастя, все обійшлося. Я не проти природного відбору, але точно не хочу бути його частиною і брати участь у такій формі.

Два тижні тому я зробив невелике замовлення в китайському магазині Temu, і сьогодні близько десятої години ранку мені зателефонував кур’єр. У службі доставки чомусь вирішили, що можна привезти посилку прямо до мене додому, ніби я в цей час міг бути вдома. Теоретично — можливо. Ну які ж вони наївні та самовпевнені... або просто нахабні. Я попросив кур’єра будь-яким способом залишити посилку всередині двору, а не зовні. Кур’єр так і зробив. Річ у тім, що вхід у двір під кодовим замком, але іноді власник будинку залишає ворота трохи прочиненими, мабуть так і було, про це я вже не зможу дізнатися. Такі доставки "дому" мені не подобаються, але вибору особливо не було. Для мене ідеальний варіант це забрати посилку в пункті видачі у зручний для мене час. А тут починаєш думати де кур’єр її залишить, наскільки це безпечно і чи не піде потім дощ. За кілька хвилин дружина написала мені, що знайшла посилку у дворі й занесла її в дім. Просто так співпало, що вона вийшла на роботу трохи пізніше ніж зазвичай, і це було дуже доречно.

День пройшов сумбурно, з різкими напливами клієнтів. То наче нікого, то приходять одразу кілька людей. У перервах я намагався продовжити спілкування з протезистом зі Львова. Надіслав пару важливих повідомлень по роботі з протезами очей, але нормально поспілкуватися не вийшло, увесь час я був зайнятий. До кінця зміни я вибився з графіка і закінчив майже на пів години пізніше. Дуже не люблю такі дні, але нічого не зробиш.

Вечір затягнувся ще трохи, тому що по дорозі довелося терміново заїхати в зоомагазин за котячим кормом. Магазин розташований не в найспокійнішому районі міста, вдень там зазвичай дуже людно і шумно, з 10 години ранку і до 5 години вечора завжди багато метушні та руху. Але в пізніший час це місце було помітно спокійнішим, без натовпів і надмірних дорожніх заторів. Тому покупки пройшли без зайвих нервів.

Цей район найчастіше патрулює поліція. Останніми роками я все частіше бачу тут "полегшений" патруль — двоє або троє поліцейських на велосипедах. Так, саме на велосипедах, і вони реально крутять педалі :)) Який у цьому сенс мені не зовсім зрозуміло. Найімовірніше, якщо щось трапляється, вони просто викликають підмогу. Усе одно виглядає це дивно.

День загалом склався не дуже вдало, з самого початку багато справ ішли не так, як потрібно, і до кінця дня залишилося відчуття, що зробив занадто багато зайвих рухів, але реального результату вийшло менше, ніж очікувалося. Про Temu пізніше :)

_{Posted using SteemX}