THE DIARY GAME: 28.03.2024
Вітаю друзі!
Ох і швидко плине час! Навіть не помітила, що вже пройшло більше місяця...
Після поховання дуже довго не могла прийти в себе, навіть зараз не можу сказати, що прийшла повністю до тями.
Весь цей час займалася документами, а зараз перебираємо речі. Руки не підіймаються віддати їх комусь, розумію що потрібно але...
Не встигли відійти від поховання, як наш кончений сусід дає жару. Останнім часом сирени не вимикаються. Кожного ранку прокидаємся і дякуємо за новий день, адже не зрозуміло куди воно падло прилетить.
Щоразу йдучи вніч на роботу займаюся моніторингом різних пабликів адже дитина залишається вдома одна, а сон в неї дуже міцний.
Одним словом: " Хай зникнуть наші сусіди ".
Так розумію можливо це дуже жорстоко сказано. Після пережитого ненависть до них зросла ще більше, не хочу навіть чути про них. Скільки все це буде продовжуватися? Скільки ще потрібно вбити людей щоб той кончений зупинився?
Це не жорстоко сказано, це сказано ще цілком нормально і дуже нейтрально, ще й додала б, що дуже поблажливо та милосердно з огляду на те, що насправді хочеться сказати. Тримаймося, чекаємо на нашу перемогу💛💙
Згоден з @inber, це справді ще поблажливо сказано. Іноді аж просто розпирає від люті і гніву в середині і від того, щоб все це виплескувати все це з себе стримує лише одне - наші сусіди так спілкуються в повсякденному житті, для них мат-перемат у розмовній мові норма, за винятком вузького прошарку освіченого населення, яке також кончене, бо їня культурність не заважає їм вбивати українців і бажати їхньої смерті.
То лі ще буде. Скільки після дізнаемся. Ось чого і я не ненавиджу їх і це росте с кожним днем