You are viewing a single comment's thread from:
RE: Бути породним ще не означає бути щасливим
Я теж як і Юля, не стикалась з розведенцями. Хоча в моеї доньки були пара лабрадорів - чоловік Марсель та жінка Ельза. І мали вони дітей і раз, і два по 10 штук. Зять не давав стерілізувати. Але потім вирішили, що треба піти на цей крок, бо здоров'я Ельзи не потягне таке часте народжування.
Розведенці - це люди, які розмножують тварин не маючи право на ведення племінного розпліднення. Якщо зять не був членом клуба і собаки не були офіційно допущені до племінного розпліднення, то це і означає бути розведенцем. Хоча і серед розведенців є ті, хто ставиться до тварин нормально і робить це через забобони типа «стерилізація гріх» бар «народити необхідно для здоровʼя тварини» (хоча жодній живій істоті пологи не дають нічого, крім погіршення здоровʼя), зазвичай все відбувається так, як я написала. Хоча подібним чином до тварин можуть ставитись і заводчики, але там хоча б є контроль з боку клубів.
Ні, мої діти ні заводчики і ні розведенці. Просто не встигли Єльзу ізолювати і , я сказала онучка, "Ой, мама, вони склеїлись!"))) Тому доводилось розпродавать малюків без документів. Але доця моя гарно доглядала за щінятами. Вана взагалі любить собак. І сама народилась в рік Собаки)))
В жодному разі не сумніваюсь, що за малими доглядали добре) Просто це так називається, варіантів всього два) Ще раз скажу, що і серед заводчиків буває повний відстій, а коли «склеїлися» - цуценята отримують гарний догляд. Головне, щоб це не було постійно. Ну а проколотись може кожен. Я би взагалі радила суку, яка не для племінного розведення, стерилізувати поки вона молода і здорова і це планова операція, бо з віком в 90% випадків все одне буде треба, але вже часто «по швидкій», а воно не треба ні собачурі ні хазяївам.
Дякую за пораду!
Та нема за що, це просто з досвіду (частіше - сумного)