Злива

Вчора після обіду ми вирішили поїхати в село, щоб забрати деякі речі та взяти трохи продуктів. Протягом дня на обрії постійно висіли якісь хмари, але ситуація не виглядала на дощову. Проте, коли ми вже сідали в машину, десь далеко було чути грім, хмари були вже зовсім близько і можна було побачити сірі смуги проливного дощу, який падав десь за кількадесят кілометрів. Оскільки дорога недалека, то ми і не думали скасовувати нашу поїздку.

Коли ми приїхали в село, звук грому вже важко було не помітити, а спалахи від блискавок подекуди аж сліпили очі. І ось ми почули, що дощ почав барабанити по підвіконнику, а за мить цей звук перейшов у гучний шум. Це була одна із тих злив, коли здається, що хтось відкрив небеса і звідти на землю хлинула вода з якогось водосховища.

Жодні водостоки не мали шансів справитися з таким проливним дощем. Вода вихлюпувала з кожної щілинки. Вийти надвір у таку зливу означало миттєво прийняти душ.

Через п’ять хвилин такого дощу почало затоплювати подвір’я, а ще за хвильку вода почала загрозливо підступати до порога, маючи намір увірватися в приміщення.

На городі борозни перетворилися на справжні повноводні річки. Якби такий дощ тривав довше, то наслідки могли би бути поганими.

У нас на заході України раніше було прийнято крім хати будувати також і приміщення під назвою літня кухня. У когось це могла бути зовсім проста конструкція з дошок чи фанери, яка повністю відповідала своїй назві. Але здебільшого це повноцінна мурована чи дерев’яна споруда, яка мало чим відрізняється від хати, хіба що трохи менша.

Саме в літній кухні нас і застав дощ. Вийти було годі й думати, тому Даринка розважалася лише тим, що відкривала двері і дивилася що робиться надворі.

І їй таки вдалося побачити щось цікаве. До неї приліз знайомитися ось такий друг:

Це вуж. Він рухався дуже швидко, тому мені не вдалося зробити чітку фотографію. Не знаю куди він так поспішав. Вужі - чудові плавці, для них вода не є проблемою, але їм також треба десь відпочити і подихати. Очевидно його нору затопило і він виповз шукати собі кращої схованки щоб перечекати негоду.

Зазвичай такі проливні дощі є короткочасними. Так було і цього разу. Злива тривала близько 20 хвилин, після чого перейшла у спокійний літній дощ. А через годину опади зовсім припинилися і ми змогли зробити всі необхідні справи та поїхати додому.