The Diary Game : Сорок три

Всім привіт!!!

Сорок три. Сорок три ж наче... Я не пам'ятаю. От, всього трошки за сорок а я вже не пам'ятаю. 3 листопада це мій день народження, тож як тільки прокинулася, посунула у новеньку ванну кімнату, зайшла в душ, оооо, тепла водиця, комфортні умови;).

Потім сіла до перегляду новин, трохи смуток взяв, бо ну якось не святково, тяжко від незнання де мій Костя. Взяла блокнот, написала листа немов поговорила, трохи зранку наревілася, потім взяла себе в руки та почала збиратися. Перше що зробила- намалювала очі, щоб вже точно не плакати, бо даю собі слово не ревіти і сама ж його не стримую. Увімкнула музику, сьогодні вона начебто доречна. Роки три не слухала повноцінно музику, якось одразу вкидає в тугу, а веселу теж не слухаю, не до веселощів. Якось не можу веселитися коли пі.пі.пі в країні.

Коротше, зібралася та пішла до кав'ярні де мене чекали мама і подруга з сином. Інша подруга не змогла прийти, іншим разом каже, пізніше відсвяткуємо. Але я вважаю, що по триста разів святкувати прийдешній день народження то хзшо. Мій день сьогодні, тож сьогодні ми його і провели трохи по особливому, хто не встиг того проблеми ;). Але реально, не бачу сенсу з кожним по черзі святкувати. Посиділи у затишному закладі, поговорили, посміялися, наробили фото, наприкінці викотилися як колобки ;). Гарно пройшов час, і весь день якось швиденько пролетів.

---

Але все одно думки сумні, від них не втечеш, та ще зранку з моїми дівчатами переписувалися як завжди, прочитала невтішну новину. У Анічки, в однієї з дівчат, чоловіка привезуть дев'ятого листопада на поховання, а цей чоловік зник разом з моїм Костею. Вони були разом на позиціях, разом зникли, потім цього чоловіка через рів року підтвердили в полоні, а ще через пів року сповістили про збіг по ДНК. З висновку від патологоанатомів криміналістів, Анін чоловік помер від пневмонії, виснаження, та серцевої недостатності 4 грудня. Анічка як і ми всі дуже переживала коли зник її Олексій. Тобто він зник 24 березня 2023 року, в жовтні підтвердили полон, в лютому був перший дзвоник про те що та сторона передала тіло і начебто є невеликий збіг по ДНК. Вона знову передавала ДНК сина, щоб перепровірити і ось зараз сповістили про те що збіг ДНК 99,9 відсотків та дата смерті сталася на 4 грудня. По фото він, Аня впізнала, поїхала туди, теж впізнала. Призначили прощання з воїном на 9 листопада. То жах, у мене до сих пір стоїть її крик у вухах, як то страшно.... Вона ж з нами 24/7 на зв'язку, голосові повідомлення, такі повідомлення, дзвінки. Підтримуємо одна одну як можемо, чим можемо.

Тож ми з дівчатами с тих пір як зникли наші хлопці спілкуємося кожен день, як сестри по нещастю. Ця новина весь день переслідує мої думки, і зараз переслідує. Як вона бідна плаче, що знайшла свого Льошу, рідного Льошу... У Ані була якась чуйка. Навіть коли було підтверджено її чоловіка в полоні, вона не вірила. Ми купою її підтримували, раділи разом з нею, переконували, що ось воно підтвердження з офіційного повідомлення... Вона все не вірила, і сердце не надурило. А у мене суцільна тиша, геть нічого невідомо і не знаю це добре чи гірко. Моє сердце не шепоче нічого про мого Костянтина. Навіть не сниться. Як я не намагаюся налаштуватися до свого внутрішнього відчуття, шок, тривога, страх. Ці почуття заважають логічно і не логічно скласти пазли як все було, що трапилося і головне питання- чи живий? Якщо так, чому тиша? Якщо... то чому теж тиша. Не передати вам всього того, але воно вам і не треба. Це я нарюмсалася сьогодні разом з Анею і мене криє на відвертість. Намагаюся себе не навертати, але ж все воно прокручується у думках. Зараз зроблю собі кави чи чаю та буду спілкуватися з моїми дівчатками.

А все ж починалося з дня народження, сьогодні я стала на рік ближче до смерті. Зі святом тебе, моя зіронька, сказав би Костя... І ми як пішли б з ним у блуд ;), в хорошому сенсі ;).

Подобається нам бути на одинці в блуді. Навіть не хочу в пройдешньому часі казати. Поки є надія повинна бути і віра.

________💛💙________

Все буде Україна!

---