День закінчився головним болем 😵‍💫

Чомусь останні місяці я приїжджаю на роботу рівно вчасно. Не те щоб це було погано, просто раніше я приходив за 15 хвилин до початку зміни. Мені все менше й менше хочеться дарувати вільні хвилини роботодавцю. Напевно, це щось психологічне. Якесь усвідомлення приходить, що занадто багато честі приділяю чужому бізнесу. Тож каву доводиться заварювати вже під час роботи паралельно з прийомом клієнтів. Доробляємо останні дні перед святами, почалися божевільні перегони — встигнути завершити всі замовлення, які «на фініші», і до цього з'являються невідомо звідки «термінові за три дні». Ну, переживемо і це.

Сьогодні я зустрів одного давнього клієнта, якого не бачив пару років. У нього цікава історія. Кілька років тому він приїхав до Ізраїлю з України на лікування ока — лікарі намагалися врятувати (ще кілька років до війни). Не вдалося. Тут він зустрів дівчину, одружився, зараз задоволений, щасливий. Каже: «Виходить, добре, що втратив око, тепер створив сім’ю і щасливий». Ось такий поворот долі. Все-таки у Всесвіту є почуття гумору.

Після закінчення роботи забрав дружину з офісу з кількома важкими речами, щоб вона могла продовжити вдома одне із замовлень. Їхати переповненим транспортом у годину пік понад годину з важкими сумками — зовсім поганий варіант. Та й у місті метушня, люди, мов збожеволілі, поспішають кудись, бачать тільки себе і нікого більше.

Пожежний кран

Повернувся я ввечері з жахливим головним болем. Вирішив навіть виміряти тиск — у мене генетична схильність. Як на зло, не було батарейок, одну знайшов, другу витягнув із комп’ютерної мишки)))

Але мої зусилля не дали відповіді — тиск виявився в нормі. 🤷‍♂️🤦‍♂️ Тому пишу коротко, бо на більше мене сьогодні просто не вистачить.