You are viewing a single comment's thread from:
RE: Генерації ШІ – Котики
Як у Джокера ?)
Не знаю, я не прихильник Джокера, навіть не дуже розумію про що йде мова ))
Але всі ми носимо маски. На роботі, з друзями... Я настільки звик завжди трошки посміхатися при спілкуванні з незнайомими людьми, що коли я потрапив до лікарні рік тому, медсестра не вірила що мені погано 🤦♂️ Після цього я почав більше звертати увагу на власні емоції. Ось так 😅
Джокер малював посмішку помадою.
Якби йому погано не було, в нього посмішка на обличчі вже є.
А я б хотіла вміти маскувати те, що всередині. Але якщо в мене щось не так в середині це і ззовні вилазить.
Це зайве. Я просто звик вже, але це не здорова поведінка, чесно кажу
я вважаю що на кожну ситуацію є як мінімум два кути зору, робити вигляд що все добре і я на позитиві, це погано, теж чула таке. Але показувати на публіку - ось я не в ресурсному стані, мені погано, це теж зайве.
Оптимально треба щось робити щоб знайти вихід з цього стану. Хоч є такі ситуації «психічної кризи» які вилікує лише час.
Все правильно вважаєте. Треба десь посередині бути, ну і хто як вміє ще ))
Золота середина, тому й золота 👍🏻