Бракує світла... просто виговоритися про будні

Ну, не можу я звикнути без світла, хоч вбий! Мені його катастрофічно бракує. Намагалася вже якось відволікатися, заспокоювати себе, що, мовляв, купу речей можна робити і в темряві… Але ні, я цю відсутність відчуваю кожною клітиною. Як тільки вмикають, я наче оживаю.

І це ж не те, що можна було б мовчки лягти та читати книжку собі спокійно. Де там! У мене ж син, який так само сидить у цій темряві, і йому теж нудно. От тільки вмикають світло, тоді я вже можу хоч на трохи сісти за книжечку.

Уроки ж теж ніхто не відміняв, тому без світла доводиться допомагати малому. Знов ці уроки! Я ж не учителька! Чесно, іноді залучаю чат-джіпіті, щоб він допоміг мені хоч якось пояснити синові тему. А як дають світло — син же хоче і в комп’ютер пограти. Тому ми постійно рухаємо час навчання. Один складний урок робить на компі, інші вже без світла на планшеті. Сьогодні так зробив п’ять складних уроків.

В обід вирвалися до магазину, просто купити щось стандартне. Лишнє взяли круасани до чаю, пряники, солодку та солону соломку. Ще йогурту прихопили. А потім щось так захотілося олів’є… Тому докинула в корзинку варену ковбасу та майонез.

Забігла в «Аврору», купила засіб для видалення жиру з поверхонь. Треба нарешті навести лад на кухні. Хоча, якщо чесно, прибирати треба скрізь. Але без світла я просто нічого не встигаю. Це щось, типу спочатку помити підлогу, а потім пилососити?)) Цими вихідними прибратися не вийшло, бо голова розколювалася, було взагалі не до того.

Чекаю наступних вихідних, але там приїдуть батьки, щоб я їх підстригла. Мама точно буде казати, яка я «хороша господиня» (ну, ви зрозуміли, в якому значенні)). Ай, ну і хай каже. Завтра спробую почати хоча б з якоїсь кімнати, а найбільше хочу розібратися з кухнею та ванною. А далі — як світло дадуть. Сподіваюся, голова не підведе.