Мій шалений вівторок

Сьогодні в мене був не день, а якийсь суцільний насичений квест, що почався прямо з ранку. План номер один — забрати сина з села. За мною на машині заїхав батько, але перед головною місією ми вирішили завернути на гаражі, провідати наших підопічних кошенят. Вони, звісно, вже давно не кошенята, а здоровенні котяри, які вже самі встигли народити своїх кошенят. Але ті малі геть дикі, в руки не даються, шиплять, як справжні тигри.

Дивлюся я на цю гаражну банду, а дві кішки кашляють. Ну що робити? У нас у гаражі про всяк випадок завжди є аптечка з антибіотиками. Так що я влаштувала примусове лікування й видала їм по шматочку таблетці. Одразу ж провела суворий інструктаж братові, щоб завтра процедуру повторити. А щоб кішки його не з'їли разом із тими ліками, наказала взяти з дому ковбасу, заховати туди таблетку й отак хитро їх підгодувати. Інші коти наче бадьорі, тож операцію «ковбаса» вважаю відкритою.

Далі ми з батьком нарешті доїхали в село. Син уже сидів на валізах. У селі, звісно, краса. Шовковиця така рясна, що аж під ноги сиплеться. Я б із радістю там зависла й обнесла те дерево, але час піджимав, тому ми швиденько спакувалися й рушили додому.

Але спокійно доїхати — це не про нас)). По дорозі ми вирішили заскочити на річку Інгулець. Спочатку заїхали на «кладочку» (це у нас так місточок називають). Боже, яка там природа! Краєвид такий, що хотілося просто там розстелити покривало, вмоститися на траві й нікуди не йти. Якийсь рибалка медитував із вудкою... І тут ми дивимося, а на сонечко вилізли грітися черепахи!!!)) Я в такому дикому захваті давно не була. У нашому ставку колись теж жили і черепахи, і навіть видри, але після того, як ставок почистили, всі кудись поділися. А тепер, виявляється, вони переїхали на річку.

Потім ми поїхали на переправу. Лебедів, на жаль, не застали. Мабуть, у них був тихий час. Зате літала купа якихось кумедних пташок із жовтими та білими й полосатими хвостами (крутиголовки чи трясогузки) . Щоправда, на переправі ми довго не витримали. Навколо краса, люди рибу ловлять, а запах від води — ну чисто тобі міська каналізація. Чому річка так тхне — незрозуміло, тому ми швиденько евакуювалися додому.

А тут видно мальки плавають

А вдома на мене чекала друга частина марлезонського балету — кухня і син. Спочатку я влаштувала малому повний техогляд, як він і просив)), а оптім власноруч його підстригла, а потім закинула у ванну з піною, щоб він там капітально відкис після сільських пригод. Поки він відмокав, я перепрала абсолютно всі його речі й навіть кросівки. Тепер дитина блищить, як нова копійочка)).

Ну і, звісно, пекельна кухня відбулася за графіком. Наготувала йому цілу гору всього: котлети, відбивні, варені яйця, гречка, салат із маринованих кабачків і на десерт — шоколадні оладки (або панкейки, як їх зараз модно називати). Син нагодований, чистий, а мама... мама ледве ноги волочить.))

За цей день я так вимоталася, що зараз уже з чистою совістю повзу під ковдру відпочивати, читати свою улюблену книжку і згадувати всі наші сьогоднішні пригоди.

А завтра розберу всі фотографії і покажу з близтка незвичайних бабок, стрекоз. Ледве спіймала на фото.

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/

Нове відео мого сина на YouTube.

_{Posted using SteemX}