Спека, тривоги та фінал огіркової епопеї

Ну що за день... Цих недоумків-сусідів уже сил немає терпіти. 5 хвилин перерви — і знову тривога, і так без кінця. Летять і шахеди, і балістика — з Криму, з Донбасу, з Міллєрово... Достали неймовірно!!! Батьки сьогодні навіть заправитися нормально не змогли. Тільки починається тривога — заправку одразу закривають, персонал іде в сховище. Постояли спочатку хвилин 30, не дочекалися, поїхали. Потім повернулися знову, переждали десь у холодочку разом з іншими машинами, поки все стихне, і таки заправилися.

Дивлюся на міськраду ... це взагалі окрема історія. Коли лунає тривога, людей просто виганяють із будівлі на вулицю. А сховищ нормальних немає. Добре, якщо біля зупинки стоїть якась невеличка бетонна споруда хоча б від осколків, а так ні де сховатися. От і стоять люди просто на спеці під будинками. Я не уявляю, як там узагальнюються події, бо тільки дадуть відбій — за 5–10 хвилин знову виття сирени. Летіти може де завгодно й коли завгодно. Але що робити? Життя триває, живемо далі.

Головним завданням сьогодні було нарешті розібратися з огірками. Вийшло рівно шість півтора літрових баночок — і банки скінчилися, і огірки теж. Тож на цьому огіркова епопея завершена. Сам процес підготовки забирає в рази більше часу, ніж закрутка. Перемити тару, вимити кожен огірочок, підготувати зелень, усе гарно скласти, зварити созсіл... А потім ще й обов'язково стерилізувати. Цього разу робила виключно так, бо, по-перше, закриваю огірки вперше (до цього робила лише різні салати), а по-друге, вода зараз на вагу золота. Заливати на 15 хвилин і потім просто виливати воду — ніяких запасів не напасешся.

Стояти на кухні під час цього процесу — справжнє випробування на витривалість. У квартирі й так усе наскрізь прогрілося. Намагаюся робити протяги, але коли протяг, тоді ховаюся сама, щоб не продуло. Поки закривала банки, в хаті стояла така духота, що дихати було нічим. На вечерю нічого грандіозного вже не готувала — рятували вчорашні запаси та кавун, який чекає свого часу в холодильнику. Сил після кухні не залишилося взагалі. Хоча, ні)). Пішла і стішила кабачкову ікру, тому що вона мені аж снилася)).

До речі, зранку помітила спецтехніку. У нас на проспекті вперше за все літо з'явилася прибиральна машина. А головне комунальники взялися вирізати величезні кущі над дорогою. Через них на поворотах нічого не було видно — ні пішоходів, ні переходу, хоч там і є «лежачі поліцейські». Нарешті люди почали масово скаржитися у Фейсбуці, і справу зрушили з місця. Але ж наші «майстри» все роблять наполовину.)) Вистригли кущі приблизно пів дороги і зупинилися на половини нашого будинку. А далі стоять такі ж самі розкішні зарості. Якраз дійшли до межі, де починається пам'ятник загиблим воїнам (там щоранку включають гімн і хвилину мовчання) — і кинули роботу. Навіть гілки за собою не скрізь прибрали. Комунальна машина проїхала, а з іншого боку дороги все так і валяється. Невже через спеку кинули? До Дня Незалежності ще майже 20 днів, можна було б і докінчити. Але надіюсь, вони ще повернуться й довершать почате.

Спека тим часом витискає з нас усі соки. У кімнаті залишилося дві орхідеї, решту квітів давно винесла на балкон. Але одна з них, яка так гарно цвіла білим кольором, після вчорашньої пекельної спеки почала в'янути. Дві перші квітки просто опустилися. Я їх занесла у ванну, рясно обприскала з душа, полила та залишила на цілу годину — але навряд чи вони виживуть за такої погоди. У квартирі стабільно +28°C, рятує тільки вентилятор. Коти теж розповзлися хто куди. Один спить на шафі, інший плазом лежить на балконі й навіть не ворушиться.

Я рятуюся тим, що періодично ходжу споліскуватися прохолодною водою. Це хоч на трохи дає передишку. Чекаю, поки ця нестерпна спека трохи спаде. А поки що тримаємося.

Вийшла ввечері на двір, винести мусор, і вирішила посидіти на свіжому повітрі. Та де там.Спека така! , що я вмить спітніла і не змогла навіть 5 хвилин витримати, та пішла додому...

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗

Відео мого сина на YouTube.