Коли ранок починається не з кави, а з пігулки та перевірки чат-бота

Ввечері світла нема, зранку прокинулись, світла теж нема. Коли воно взагалі є?))

Ну що ж, чекаємо на світло. Добре хоч по графіку дають. Хоч якась стабільність. От тільки графіки кожний день новий. Ніяк не складуть так, щоб не заглядати в телеграм або вайбер і чекати нового графіку.

Заходиш в чат бот, як що пустить, і дивишся на графік, чи оновили, чи все таки залишили таким, як спочатку виставляли? Як що бачиш, що нічого не змінилося, і більше білої полоси, радієш як дитина. А потім, бац! Неочікувано з’являється сіра полоса, типу, потерпите ще чотири години без світла. Ну так, з нами нічого не станеться. Нема вже куди діватися. Сидимо чекаємо ще чотири години.

Мобілка стає джерелом новим, тільки як що антена Київстару буде ловити сигнал. Телеграм пише - чекайте… Чекаємо, а що нам робити, коли нема ні світла, ні зв’язку. Подзвонити ще можемо, а от інтернет іноді лежить.

Ох і сьогодні нічка була! Дуже жорстокою. Не дають росіяни спокою українцям. Багато хто не спав цієї ночі. Всі ракети летіла на Київ та область. Я взагалі думала, що відбою не дочекаюся. Прогнозують сьогодні таку саму ніч. Та хай би пощезли росіяни зі своїм болотом.

Зранку розболілась голова. Я вважаю, що це за погоду. Хоча хтозна. То мінусова температура повітря, то плюсова. Тільки чую за вікном з даху капає, а потім знов морозець вдарить, і капання затихає. Все можливо. Гойдалки з погодою мене геть не влаштовують.

А може тому, що ніч така була. Я часто прокидалася, знов засипала. Після цього я то розбита, то тривожність зашкалює. Пігулки допомогли, але не на довго. Та на вечір знов голова, як дурна, нічого не хоче розуміти. Треба перечекати, коли все пройде, поки все всередині нарешті втихомириться і думки стануть на свої місця.

===============================

Нарешті нове відео на Ютуб каналі мого сина.