Коли вночі не спиться...

Ну що? Нарешті світло дали ввечері. Тепер хоч можна лишню годину посидіти за комп’ютером і прокоментувати пости. Взагалі я не люблю коментувати, я більше люблю читати пости.

Вночі, коли мені не спалося, і коли я перечитала всі пости, ті що мені припали до душі, я вирішила поставити собі великий знак оклику! Залишати десять коментарів! Тільки не знаю, на скільки мене вистачить...))

Адже обіцяти собі щось о четвертій годині ночі, коли не тільки в кімнаті темно і тихо, а навіть на вулиці нема ні одного ліхтаря (так як вимикають світло не тільки в домівках а на вулицях міста) - це одне, а от втілювати це в життя, коли очі вже злипаються від яскравого екрану мобілки зовсім інше. Зараз я вже подумала, навіщо воно мені?))

Але спробувати варто! Треба ж якось виходити з зони комфорту? Подивлюся, чи вистачить мене хоча б на перші п’ять коментарів?)) Зараз одні знаки питання)). Читаючи пости, я завжди подумки задаю питання або сама собі веду дискусію, але рідко пишу коментарі. Мені б хватило на цілі пости коментарів, але якось мені здається, ніби щирі роздуми в коментарях - це вже рідкість. А ще на це уходить багато енергії і часу, яку не хочеться витрачати на коментарі.

Тож мій план поки під великим питанням. Поки що прокоментую пару постів. А далі буде видно.
Піду реалізовувати план)).

Чи буває у вас таке, що вночі приходять ідеї, які зранку здаються вже не такими й геніальними?