Мої скажені вихідні

Сьогодні хочу розповісти, як ми вчора з’їздили на дачу. Погода стояла похмура, але яка ж вона була чудова! Мені якраз хотілося погуляти під цими важкими хмарами, крізь які іноді пробивалося сонце. Вдалині небо було аж синюще, ми думали, що от-от лине злива, але натомість було просто приємно й свіжо. Що найголовніше — на цьому просторі у мене миттю минула голова, яка так мучила зранку.

Коли приїхали, дуже здивувалися: з’явилися наші сусіди! Вони вже другий рік як покинули ділянку, приїжджали тільки на свята шашлики посмажити. А цього разу сусіди щось затято варили на вугіллі й відпочивали з дітьми. Я так зрозуміла, що чоловік просто повернувся з війни у відпустку, і вони вирішили побути наодинці подалі від міського шуму. Дача для цього найкращий варіант. Вони навіть почали вирубувати бур’яни й чистити крихітну діляночку. Мабуть, хочуть щось посадити. Ми теж розраховуємо, що літо буде не надто спекотним, а дощовим, тож щось та й виросте. До речі, у нас уже повилазили з насіння дині! Я, правда, забула їх сфотографувати. А от із повними тюльпанами прикро. Через посуху ті, що на сонці, так і не розквітли. Навіть бутони, які я зрізала додому, у вазі чомусь не розкрилися. Ну, що маємо.

Зате я за звичкою схопила телефон і побігла фотографувати кожну квіточку, а малий затягнув мене лазити по зарослих покинутих дачах. Там така глушина, справжні хащі, а нам обом подобається такий екстрим! Провідали й шпаків у дуплі на сусідському дереві. Там зараз такий писк стоїть. А ще десь поруч шумів наш дачний фазан, який тут почувається справжнім господарем на пустих ділянках. Їх, мабуть, три сім’ї. Моя мама теж не сиділа склавши руки, хоч казала, що болить голова, але тільки-но полегшало, одразу схопила сапку. Ну й добре, рух — це життя.

Нагулявши на свіжому повітрі шалений апетит, ми пішли в будиночок обідати. Нарізали ковбаски, вирвали свіжого часнику, натерли ним наш гарячий інгулецький хліб, який купили дорогою... На свіжому повітрі це найсмачніша їжа!))

Додому я набрала букет тюльпанів та волошок. Мама їх нещадно вириває й викидає, бо на них часто нападає попелиця, але чисті квіти я забрала собі в кімнату. Тепер чекаю, коли зацвітуть мої улюблені півонії. Бутончики вже є. Сподіваюся, після дощів вони піднімуться.

Злива нас таки наздогнала. Дощ почався прямо на дачі й лив до самого ранку. Батьки завезли мене додому з усіма великими закупами (холодильник тепер забитий!), а син поїхав до них у гості. Щоправда, побув там усього три години й примчав додому голодний як вовк, хоча його там кормили. Мабуть, почув, як смачно пахне буженина.

Поки його не було, я навела лад на балконі. Показую вам фото моєї шухлядки: тепер усі викрутки, плоскогубці, молотки, ножиці та ключі лежать ідеально! І мій новий органайзер для гвинтиків та залізячок став просто порятунком.

На дальніх поличках я взагалі влаштувала розкопки й знайшла справжній скарб — стару чавунну утятницю!)) Вона пролежала там забутою років двадцять п’ять. Я в ній готувала, ще коли тільки заселилася в цю квартиру, а потім качок ми не купували, і її завалило речами. Я так зраділа знахідці, що одразу вирішила запекти в ній буженину. Виявилося, правда, що в мою газову плиту по висоті проходить зі скрипом. Довелося переставляти деко на самий низ. Але річ чудова, тепер ховати її не буду.

На вечерю до буженини я приготувала картопляні зрази. Тісто зробила з м’ятої картоплі, а начинку я робила з тушкованої печінки, яка залишалася в холодильнику, та вареного яйця. Зліпила їх як пиріжечки й підсмажила до золотої скоринки. Вийшло дуже смачно!

Сьогодні ж день пройшов у дрібних хатніх клопотах. Планувала прибирання, але сил вистачило тільки на кухню, ванну та туалет (котячі горщики вимила до блиску). Син тим часом теж не ледарював — здав ще одну контрольну. Цього разу з інформатики, і вже відправив учительці. Потихеньку наближається до фінішу!

На сьогодні це всі наші новини. До наступного допису!

==========================

Нове відео мого сина на YouTube.