Пошук радості у дрібницях, побут без світла.

in Ukraine on Steem2 days ago

1000011258.jpg

Сиджу зараз на кухні та насолоджуюся зефіром із чаєм. Зефір сьогодні — саме те, що треба, щоб трохи покращити собі настрій. Чай у мене квітковий: суміш зеленого та чорного, шматочки полуниці та волошки. А аромат полуниці такий насичений, що настрій справді піднявся, попри все.

​Зараз у нас знову немає світла. Його не буде 8,5 годин без перерви. Тому просто сиджу на кухні й насолоджуюся тишою. Горить ліхтарик, і це створює особливий затишний вечір.

​Взагалі, я поставила собі ціль: кожного дня робити хоча б одну річ, яка робить мене щасливою. Приділяти собі увагу бодай 10 хвилин на день. Буду триматися цієї мети якнайдовше. Наприклад, вчора я зробила масочку для обличчя для своєї шкіри. Була страшенно задоволена, що знайшла на це час. А сьогодні моє щастя — це зефір і чай у тиші.

​Чим ще займалася сьогодні?
Особливих справ не було, лише допомагала сину з уроками. Я навіть забула сфотографувати стосик книг, який вчора забрала з «Нової пошти». А зараз без світла фотографувати немає сенсу — нічого не буде видно. Тож залишу цю справу на завтра.

​Зранку трохи підвів тиск. Думаю, це реакція на погоду. Синоптики обіцяють потепління, але ненадовго, потім знову мінус. Такі «скачки» природи, мабуть, діють на всіх. Телефонувала подрузі — у неї теж тиск, у батьків останнім часом теж... Мабуть, треба просто пережити цю зиму з її відключеннями та клятими росіянами, які б’ють по наших ТЕЦ. Все це тисне на нерви, але я вірю: далі буде весна, і все буде добре.

​Про успіхи сина.
Дуже задоволена сьогоднішніми заняттями з сином. Бачу, що чим далі, тим краще він розуміє матеріал. Є прогрес! Все-таки систематичність дає своє. Хоча інтернет часто «не тягне», та і старий планшет вже ледь дихає, не відкриває деякі відео.

Татко вже замовив новий планшет, дуже на нього чекаємо. Це зараз не розкіш, а необхідність, щоб дитина могла нормально навчатися в таких умовах. Приходиться підлаштовуватися під це життя.

​На прогулянку сьогодні не виходили. Хоч день був сонячний, але просто не хотілося. Навіть не виникло питання йти чи не йти.

​Ось такий був день. Тихий, з присмаком полуниці та надією на весну.