Дивують наші діти. Після такої ночі майже всі були присутні. У декого не було інтернету, але решта... Як у них вистачає сил... Я зараз намагаюся зробити все, щоб полегшити процес: записи, додаткові матеріали. Щоб витримали, не здалися, бо зараз навіть дрібниця може зламати.

Це справді феномен нашого часу: діти, які вчаться попри все. Незважаючи на обстріли, життя продовжується.

Навіть у нас, нема світла, а малий займається з планшету на мобільній карточці. Він не чув вибухів, спокійно спав. Це я опівночі не спала та прислухалася, тепер ходжу на автопілоті.

Тримаємось!