Такий собі день, але ми тримаємось

Зранку дали світло. Всі прокинулись одночасно, наче відчули його на відстані. Але просто посидіти за комп’ютером - то розкіш. Поки є струм, треба встигнути все. Приготувати сніданки на всю родину, прибрати в тих темних куточках кімнат, куди ліхтарик не дістає.

Поки світло ще було, син сів подивитися уроки на комп’ютері, які встигне подивитись зі світлом. Не міг зосередитися, розібратися з алгеброю. Прийшлось мені відволікатися і сидіти з ним поруч. Довго не міг зрозуміти тему. Як що приклади легкі, він їх швидко вирішує, як що ні, сидимо разом вирішуємо. Часу хватило на два уроки, а потім світло зникло.

Зібратися разом та пішли за водою в магазини. Сьогодні в нас було заплановано сходити за водою, купити піску для котів та забрати посилку на новій пошті. Заказувала автомобільний компресор для батька.

З водою справилися. Тепер черга принести піску. На вулиці практично плюсова температура. Наче було приблизно біля 0 градусів, а нам було жарко. Малий спотів. Не захотів йти на пошту. Ну гаразд ,залишився вдома. На пошту пішла сама. Добре, що все поруч.

Побачила біля дому техніку водоканалу. Ну все, зараз ще й воду вимкнуть. Так і сталося. Приходжу додому, а в крані пусто.

Запаси води в нас є, і питної, і технічної. Нас завжди попереджають, щоб тримали запаси води. Буває так, що після чергових атак на місто води не стає. Тому воду завжди держимо набрану у відрах.

Не на обід, а вже на вечір готувала борщу. Так захотілося борщу, що навіть виплескала ту воду, що в мене була на запасах. Воду в крани пообіцяли дати о 20:00. Так воно і було. Воду дали, а світла ще не було. Потім перемивала брудний посуд.

Після, сиділа з сином. Він читав уроки, або я йому читала та пояснювала. Таким чином за день малий зробив 7 уроків.

Повітряна тривога триває вже майже добу. Тільки дають відбій, і знову починає гудіти. Знову російські терористи не дають нам спокою. Цілий день на місто летіли то шахеди, то ракети. Так як ми живемо не в самому центрі міста, а окремо, нам було чути вдалечині вибухи. Коли ми були на вулиці, під час вибух, наче стискається повітря. Хоча це було дуже далеко від нас, але ми це відчули.

Шахеди летять просто над нашим районом. Дівчата кажуть, що їх чутно навіть крізь гуркіт генераторів. А я радію, що не чула. Мені так спокійніше.

Ворожа атака зберігається. Коли вже скінчиться - невідомо. Тримаємось. Все колись закінчується, і це теж мине.

Коротше такий собі день.

===============================

Ютуб канал мого сина