Звичайні дрібниці дня та тривожне завершення вечора

Сьогодні такий день, що ніби й писати нема про що, але з таких дрібниць і складається життя. На сніданок просто готувала яєчню та каву з бутербродом. Не хотілося робити з цього якусь подію, просто поснідали та й усе.

На вулиці ще не зовсім гарно, сіро, але весною вже дихається на повні груди. Хоч вітер сьогодні був і холодний, вирішила все одно вийти провітритися. Син теж ув'язався зі мною — мабуть, втомився від уроків. Добре, що сьогодні нарешті п’ятниця і можна відпочити. До речі — п’ятниця 13.))

Зайшли в магазин, докупили продукти на гарячі бутерброди. Вже ввечері їх і приготували, і з’їли — швидко і смачно. Взагалі хотілося приготувати піцу, навіть купила дріжджі, але потім подумала, що в мене вже не вистачає часу на готування та чекання, поки тісто зійде. А в магазині не було готового тіста для піци. Тому вирішили готувати бутерброди. В мене вже іноді просто не вистачає фантазії в готуванні обідів)).

Настрій весняний, і найбільше радує те, що мали за графіком вимикати світло, але ж ні — скасували! Так приємно знати, що світло буде і можна спокійно займатися своїми справами. А я ж уже почала готуватися: швидше мити посуд та прибирати у котів… А тут така вдача! Можна не поспішати.

А справ у мене сьогодні по плану було багато. Вирішила розгребти свої книжкові полички. Хотілося прибрати книжки російських письменників. Частину книжок відібрала, щоб віддати батькам. Мама казала, що буде читати, тож нехай читає. Склала все у пакет, тепер чекають, коли я їх відвезу. Та навіть не все ще перебрала, треба все поскладати. Хочу, щоб на полицях нарешті був порядок і тільки те, що мені справді потрібно.

Поки писала, полетіли «шахеди». Десь декілька штук і зовсім поруч. Вийшла на балкон, щоб прослідкувати, куди летить. Наче пролетів, а потім повернувся назад і кружляє над районом. Потім почули ще декілька моторів. Ніяк не заспокояться. Я вже побоялася виходити, тому що летять близько. ППО прямо над домами не збивають, тому сидимо тихенько та чекаємо, коли все скінчиться. Батьки почали дзвонити, переживають.

Буду завершувати пост. Ще чутно, як летять. Піду посиджу з малим, разом спокійніше. Як що близько летять, ми біжимо до коридору. Безпека понад усе, тож чекаємо на відбій. Такі реалії.

Така на останок вечора обстановка. Бережіть себе та своїх близьких.