1 лютого

"Сонце – на літо, зима – на морози... "- саме праукраїнські народнi звичаї, традиції та обряди у дні зимового Сонцестояння майже повністю збереглися до наших часів. Правда, у зміненій інтерпретації, бо на українських землях традиційними були колись зовсім інші образи та персонажі.

Для наших пращурів-землеробів, які залежали від природних циклів , зимове відродження Сонця було величною подією, бо саме прадавні боги зимового періоду "народжувались" під час зимового сонцестояння. 20 грудня у стародавніх слов'ян було останнім днем осені. Наступний день - Корочун, найкоротший у році, починає астрономічну зиму.

Зранку 21 грудня (22 - перед високосним роком) , з початком зимового Сонцестояння йде відлік трьох днів до Сонячного Різдва.
Це найкоротший день та найдовша ніч Корочуна у році. Триденне "завмирання" Сонця і наступне його "народження" святкувалося як Свято народження молодого Сонця - Різдво Коляди (Коло Дара, Колядень).

З дня зимового сонцестояння починали співати колядки – величальні пісні українських хліборобів. Переодягалися (виряджалися) в шкіри реальних та міфічних тварин й від хати до хати ходили колядники - молоді хлопці , які співали обрядові пісні з побажаннями благополуччя. Люди всіляко допомагали сонцю перемогти темряву: розпалювали багаття, котили палаючі колеса, будинки прикрашали ялиновими гілками й пекли обрядовий хліб у формі сонця.

Особливою владою наділялися в цей час темні сили, які, за повір'ями, підступали особливо близько до світу живих. Коляда ще занадто слабкий, і йому треба кілька днів, щоб набратися сил і протистояти своєму головному опоненту – богу нижнього світу, повелителю зими, холоду і смерті - Карачуну. Вважалося, що остання битва відбувається через три дні після Різдва Нового Сонця – 25 грудня.

Напередодні - до хати заносили Дідуха:"Дідух до хати - біда з хати !" Разом із житнім снопом - Дідухом, входять до нашої оселі дух поля, дух Сонця та душі померлих родичів , які оберігають земне життя. На столі дванадцять страв — за числом місяців року. Кутя символізувала родючість, постійність і круговорот життя, тобто фактичне безсмертя або переродження душі.
Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі і промовляє: «Дідів кутею пом'яніте." Старе сонце вмирає, а нове народжується - так і кожна людина саме в ці дні може народитися для нового життя...