Конкурс "Мої фотоспогади" №18. З Днем хіміка, друзі! Зустріч біля "Фонтану Життя"

Привіт, друзі!
Я знову приймаю участь у Конкурсі "Мої фотоспогади" №18 від @yetaras із наступними, дуже важливими для мене, спогадами...

До початку наступного літа 2024 року залишилося всього якихось чотири дні...
Багато років підряд ми з одногрупницями зустічалися в центрі міста біля "Фонтану Життя" саме 1 червня у День захисту дітей...
Відгадайте з першого разу, хто організовував ці зустрічі?!))))

В нашій групі були одні дівчата, бо група називалася "Аналітична хімія!))) До речі, сьогодні День хіміка, тож вітаю усіх, хто причетний до цієї професії! Не всі з тридцяти чоловік залишилися у професії, але цьому посприяли всілякі обставини...

Маю вам признатися, що я майже завжди приходила першою, а потім "підтягувалися" дівчата... Ми чекали з 17.00 години до 18.00 подруг, які живуть в різних кінцях міста від фонтану...
А поки чекали всіх, згадували навчання у технікумі...

Чудовий студентства час:
Мрії, знайомства, зустрічі, розмови,
Та нічого не значущі суперечки,
Затіяні з самого ранку!

І в голову навчання не йде,
Особливо коли кохання томлення,
Від солодких думок - запаморочення,
Ворожіння: ну що там далі чекає?!

Але сесії приходить грізний час… -
Вона мечем Дамокловим над нами!
Як ми зубримо безсонними ночами
Всі теми, що не бачили раніше очі!

І тут вже зовсім не до кохання,
І не до царства славного Морфея!
Ми, часу анітрохи не шкодуючи,
Готуємо про запас шпаргалки ночі, дні!

П'ємо каву… Голова, як барабан,
Від стомлення, страшного хвилювання.
І часто виникає жалість
Про те, що у вікнах вже ранковий туман...

…Але сесія залишилася позаду
Знову життя кипить, вирує шаленим вулканом!
Ми знову від любові та щастя п'яні,
І серце б'ється радісно у грудях!

Шкода: час все швидше летить уперед...
Ще трохи - доведеться нам розлучитися.
Але присягнемо дружбою, що зустрічатися
Ми будемо біля фонтану щороку;

Один одному радість світлу дарувати,
За всіх друзів, розкиданих світом!
Адже пісня нашої юності не доспівана,
І така міцна надія нашої нитка!

Від початку пандемії, а за нею і повномасштабного вторгнення рашистів, мої дівчата відмовлялися від зустрічей, хвилюючись за своє життя... Взагалі нас збиралося від чотирьх до 12 дівчат, бо декотрі виїхали із Запоріжжя по направленням в інші міста...

Навіть не знаю, що буде цього року, бо я тільки почала обдзвонювати їх...
Одна одногрупниця відразу від зустріч відмовиласьі, бо лише місяць назад поховала свого чоловіка... Ще одна відмовилася, бо боїться, а дві сказали, що, якщо ще хтось погодиться на зустріч - вони приїдуть...
Тому сьогодні вирішальний момент!)))

Коли вже чекати не було сенсу, ми йшли у кафе, яке знаходитья поряд, і святкували нашу чергову зістріч...)))

А, коли ми виходили з кафе, на вулиці вже було темно, а наш фонтан сяяв чарівними фарбами, визиваючи шалене захоплення своєю неймовірною яскравою красою!

Я навіть ВІДЕО зняла...

Ось такі мої наступні спогади...

Конкурс за посиланням: https://steemit.com/hive-145157/@yetaras/my-photo-memories-contest-18-or-or-or-konkurs-moyi-fotospogadi-18

ЖИВУ З НАДІЄЮ У СЕРЦІ, ЩО ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД!

МИРУ НАШІЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ И ЯКНАЙШВИДШОЇ ПЕРЕМОГИ!!!

Дякую кураторам і друзям за підтримку!!!

Валентина Бородай - @tinochka2