День народжень
Привіт, друзі. Після нічного морозу ранок був надзвичайно красивим. Як і останніми днями — сонячним. Усе довкола виглядало таким морозним, іскристим, казково-зимовим, що просто не було сил опиратися й знову не зробити фото знайомих пейзажів. Уже, мабуть, у сотий раз.
Так, ці зимові фото дуже схожі між собою, майже однакові. Але щоразу, коли бачиш таку красу, хочеться її зафіксувати — на телефон, на камеру, зберегти на пам’ять. А потім, через кілька років, переглядаєш ці знімки й помічаєш: ніби все те саме, але щось таки змінилося. Десь з’явилася нова деталь, десь виросли діти, а от, наприклад, на цих фото вже є теплиця — вперше вона стоїть на своєму місці взимку, бо збудував я її навесні. Такі дрібниці створюють своєрідну хронологію життя.
До речі, цікаво, як сервіси на кшталт Google Photos інколи самі підбирають добірки фото й відео — за роками, місцями, подіями. Іноді дуже приємно дивитися, як система сама робить колажі, сортує спогади й ніби підсовує тобі під ніс: «Подивись, як це було». Бо сам не завжди маєш час усе впорядковувати.
Сьогодні взагалі був особливий день — справжній «день народжень». По-перше, у мого батька сьогодні день народження — йому виповнилося вже 70 років. До цього ще повернуся. Також сьогодні день народження у дружини мого другого шваґра 😄 (брата дружини), у брата чоловіка моєї сестри — мого першого шваґра, і ще в родички, двоюрідної племінниці. Отак у січні — неймовірно багато днів народження, для мене це найбільш насичений на свята місяць.
Святкування у тата було сімейне, тепле, вперше за довгий час. Чесно кажучи, навіть дивно, що він погодився святкувати, але насправді був дуже радий, що ми всі прийшли. У нього вже п’ятеро внуків, і ця присутність родини для нього, мабуть, найцінніше. Подарунку він теж щиро зрадів — газовому паяльнику, про який давно мріяв. Йому завжди непросто вгадати з подарунками, ми вже не раз ламали голову, але цього разу, здається, влучили.
Щоправда, жартували, що паяльник є, а газового балона поки нема — доведеться ще докупити, бо я провтикав цей момент. Посміялися, попили чаю з тортом. Внуки, як у нас заведено, намалювали дідові листівки. Це вже сімейна традиція — на кожен день народження чи іменини діти малюють власні вітальні картки. А Маркіян ще й зробив дідусеві хатинку з коробки — було дуже мило й весело.
Такі моменти насправді дуже цінні. Коли є можливість зібратися всією родиною, просто побути разом — це багато важить. Особливо зараз.
