День сюрпризів
Привіт, друзі!м Сьогодні був доволі насичений день. І головне — він розпочався та завершився подіями, які можна назвати несподіванками або сюрпризами.
Перший сюрприз був невеличкий, але дуже приємний. Зранку дружина вирішила розпакувати котячий корм, який прийшов ще вчора. Я, чесно кажучи, навіть не заглядав у посилку, бо замовляв дві великі пачки корму по 4 кг ще до Великодня, і вона якраз приїхала в понеділок — на Світлий тиждень.
І от у коробці виявився невеличкий подарунок: великодній рушничок з написом «Христос воскрес» і маленький шопер. Це було абсолютно несподівано — на сайті нічого про бонуси не писало. Дружина була приємно здивована. Щоправда, випадково під час відкривання вона відрізала ножем ручку в шопері (ножі я якраз напередодні нагострив, тож вони зараз у мене дуже гострі😄) Але то не біда — пришиється.
Після цього почався активний день. Більшість батьків у класі вирішили дітей до школи не відправляти, бо ще тривають великодні свята. Тож наші теж залишилися вдома, і ми вирішили зробити сімейну вилазку — невеличкий пікнік на природі.
Спершу зайшли на дитячий майданчик, бо Максим дуже хотів «до школи» — так він називає цей майданчик. Побули там трохи, і вже пізніше з’ясувалося, що Даринка загубила там свій телефон. Але про це ми дізналися не одразу.
Далі ми пішли шукати місце для пікніка. З собою взяли чай, паску, нарізаного шпондру та курячий рулет від тещі. А ще я прихопив морозиво, яке завчасно купив на знижці в АТБ (витягнув з морозилки) — щоб кожному дісталося по пломбіру в стаканчику.
Знайшли гарне місце під невеликим дубом, поруч із лісочком, де якраз цвіли анемони — дуже красиві весняні квіти. Спочатку милувалися ними здалеку, а вже після пікніка підійшли ближче, щоб зробити фото.
І саме тоді Даринка помітила, що в неї немає телефону. Проаналізувавши все, зрозуміли, що він залишився на майданчику. Тож Маркіян з Даринкою повернулися туди — і, на щастя, телефон знайшовся. Ніхто його не забрав — мабуть, не всі діти сьогодні прогулювали школу 🙂.
А завершився день ще одним сюрпризом. Сьогодні в мого кума був день народження. Я подзвонив його привітати, а він несподівано запросив нас із дружиною до себе в гості (ми підтримуємо постійний зв'язок, але так сталося що останніми роками він у мене частіше бував на дні народження, ніж я в нього). Казав, що нічого особливого не планує, але кличе всіх, хто вітає.
Ми, чесно кажучи, не готували подарунка, але швидко зорієнтувалися і купили їм з дружиною квитки в театр. А ще я взяв пляшку віскі, яку беріг «на особливий момент».
Коли приїхали — людей було чимало. І тут я раптом згадав, що куму виповнилося 40 років — тож ще раз щиро його привітав із цим рубежем.
Святкування було у форматі фуршету: багато людей, постійна ротація — хтось приходив, хтось ішов. Ми гарно поспілкувалися, провели час у приємній атмосфері.
Ось таким видався мій день — насиченим, трохи хаотичним, але дуже теплим і пам’ятним завдяки цим маленьким і великим сюрпризам.
