Галопом по Європі

Привіт, друзі. Вже пів на першу ночі, а я тільки починаю цей допис. Валюся з ніг і просто дивом ще не заснув. Учора приїхав десь о пів на третю, а спати ліг, мабуть, уже після третьої. Прокинувся о 7:30 — сон мізерний, дорога далека, в дорозі провів купу часу й нормально не виспався. Зранку ще й треба було вставати рано, бо прийшли майстри ставити двері.

Сьогоднішній день — теж дуже насичений: адаптація, прибирання, звикання… хоча це навіть не звикання. Тебе просто з головою занурюють у звичне життя, і все, що було вчора чи позавчора, здається якимось прекрасним сном з іншого світу. У мене зараз стільки емоцій і стільки всього, про що хочеться розповісти, що я навіть не знаю, за що взятися. Та й, чесно кажучи, не дуже хочу.

Мета цього допису проста — показати, що я є, що зі мною все гаразд. І що ми з дружиною, як я написав у заголовку, трохи «галопом» поскакали Європою. Здійснили давно заплановану мрію, випробували наші закордонні паспорти й перевірили, як це — перетинати кордон під час воєнного стану. У мене є відстрочка, тож формально підстав не пускати не було, але це був перший раз, і я все ж переживав, що можуть виникнути питання. Загалом усе пройшло нормально і не зайняло багато часу.

За короткий період я встиг побувати і в Перемишлі, і в Кракові, і у Валенсії, та навіть скупатися в морі. Хоч зараз і зима, і це, звісно, не Єгипет. Але, як я вже казав, я зараз реально валюся з ніг, і «галопом» розповідати про все не хочеться.

Та й сьогоднішній день був дуже насичений — про нього теж варто було б написати, бо є чим похвалитися. Нарешті в нас є двері в кожній кімнаті, окрім гардеробної. Там я планую відреставрувати старі двері й сам їх змонтувати — принаймні спробую. Досвід зі шпалерами, щоправда, виявився не надто вдалим: при денному, сонячному світлі я сьогодні побачив, що стики в дитячій виглядають не дуже. Мені це не подобається, доведеться якось маскувати.

Отож сподіваюся, що вже завтра напишу щось більш детально. Можливо, розіб’ю все на теми, бо матеріалу в мене дуже багато. Якби мав час, то міг би писати і по два, а то й по три дописи на день, але не впевнений, що він у мене буде.

Тож на сьогодні все. Всім на добраніч, спокійної й мирної ночі. Я пішов, поки не заснув просто тут. Чекайте — я ще повернуся)).

P.S. Перше фото зроблене в Кракові, друге — у дощовій Валенсії. На обох зображеннях — різдвяні ялинки. Обирайте, яка вам більше до вподоби. 😉