Не моє вино

Привіт, друзі!

Сьогодні цілий день працював, а ввечері до нас зайшла сестра з чоловіком — продегустувати вино, яке вони привезли з Карпат. Ну а що, після відпочинку треба ж привезти якийсь сувенір. 😄

Купили вони його на ятці, де продають усілякі сувенірні штуки. Казали, що це ожинове вино, але мені на смак більше нагадувало малинове. І солодке... дуже солодке!

Сестрі сподобалося, її чоловік просто мовчав, хоча йому, крім пива, мало що подобається. 😄 А я останнім часом більше люблю сухі або напівсолодкі вина, причому нормальні виноградні, а не отакі шмурдяки з величезною кількістю цукру. Інший мій швагро свого часу привчив мене до більш притомного вина — зараз би він, мабуть, загордився собою.

Але заради пристойності, щоб не видатися снобом чи невдячним гостем, я трохи продегустував. Закусили канапе крем-сиром із помідорками, поговорили про їхні враження від Карпат, я поділився своїми, адже ми буквально вчора теж були на концерті, якщо його взагалі можна так назвати. 😄

До речі, перед дегустацією допоміг шваґрові поміняти фільтр на воду. Сам він ніяк не міг його відкрутити. Ну, значить, день не зовсім без фізичної роботи.

Ще сьогодні зранку трохи покропив дощик. Не дуже багато, земля мало отримала вологи. Сподіваюся, щ овночі впаде ще і город найближчим часом поливати не доведеться.

І ще дуже сподіваюся, що штормове попередження, яким нас лякали — градом, сильною негодою та всім іншим, — так і залишиться попередженням. Бо тільки цього нам зараз не вистачало. Це я про град. Бо дощу треба

Коротше, витиснув я із себе ось такий короткий пост (а що писати, якщо день не був насичений подіями?), тепер спати.