Омлет і не тільки

Привіт, друзі. Сьогодні вирішив почати допис не з втоми й будівельних пригод, а з приємнішого — зі сніданку. З омлету 🙂. Зараз уже вечір, можливо, хтось читає це й бореться зі сном або з голодом — тож вибачайте, якщо роздражню апетит.

Омлет вийшов, до речі, дуже навіть нормальний — добре просмажений, без сюрпризів усередині. Я цього разу перестрахувався, щоб не було сирого тіста всередині. Бо якось дружина готувала, трохи переборщила з борошном і не просмажила — і всередині вийшла така собі «мучна юшка», тобто омлет по факту був сирим. Але ви їй не кажіть, що я це написав тут, бо вона мене приб'є. 😅
Як завжди я додав в середину пластинку сир і загорнув, щоб сир розплавився— і було реально смачно.

А тепер до будівельних реалій.

Працював над відкосами. Ці останні двері без добору. На всі інші замовляв, бо вони в перестінках, а тут стіна широка — сантиметрів 30–40. Брати такий широкий добір вийшло б дорого, тож вирішив краще підштукатурити.

Щоб не морочитися з товстим шаром гіпсової штукатурки зверху, придумав приклеїти твердий пінопласт — знайшов лист у вагончику. Нову піну купувати не хотів, бо згадав, що десь валяється старий балон. Без пістолета, зі звичайною трубочкою.

І тут почався квест.

Не міг зрозуміти, чому не натискається: чи трубка не рідна, чи балон за ці роки засох. Стоїть він у мене дуже давно. У результаті я, в прямому сенсі, «доколупався до істини» — просто пробив отвір викруткою)). Добре, що підготувався: підстелив картон.

Бо воно звісно воно почало витікати під тиском. Я швидко налив собі «порцію» на лист, приклеїв пінопласт, а решту залишив витікати. Чесно кажучи, не шкода було — я й так не впевнений у якості тієї старої піни, можливо, все одно довелося б викинути. А так — хоч користь принесла й не довелося витрачати гроші на нову.

Так, я останнім часом часто пишу про економію. Бо завершення другого поверху вже на фінішній прямій, а вільних коштів стає все менше. Доводиться викручуватися. 🫤

Хоча я найбільше в усьому цьому (серед усіх інших видів ремонту чи то майстрування) я не люблю шпаклювання. Це для мене найгірший етап ремонту і я завжди в гіпсі чи клеї з ніг до колови, коли це роблю. Усе інше ще більш-менш — навіть поклейка шпалер, яка теж іноді вибішує. Але шпаклювати… от це прям випробування.

Ну нічого. Рухаємось далі. Малими кроками — але вперед.