Пауза у вихідний
Привіт, друзі! Сьогодні ми трохи поставили на паузу ту біганину, яка супроводжувала нас останніми днями, і влаштували собі такий собі спокійний день відпочинку. Хоча, якщо чесно, відчуття таке, ніби роботи тільки більшає і вона вже чекає мене наступного тижня.
Проблему з водою я до кінця так і не вирішив (хоча зараз вода є і це справді дуже круто, бо коли немає, це зовсім невесело). Підозрюю, що є ще проблема з грушею в розширювальному баку, а це означає, що доведеться його розбирати й оглядати. Але я навіть не знаю, коли цим займатися, бо це означатиме повне припинення користування водою на якийсь час, а зараз це дуже незручно. Назбиралося багато прання, треба поливати рослини, бо фактично в нас уже посуха. Той дощик, що трохи покрапав учора вночі, хіба губи рослинам змочив, але точно не напоїв землю.
Сьогодні ми дозволили собі трохи довше поспати, ніж зазвичай. Діти не йшли до школи, і той додатковий сон трохи зняв втому після вчорашнього витягування насоса. Учора ввечері в мене так руки боліли й м’язи були забиті, що я ледве міг підняти навіть чайник із водою. Сьогодні зранку вже стало значно легше.
Тож ми неспішно поснідали, привели себе до ладу і пішли з дітьми до церкви. Щоправда, без Маркіяна — він зараз гостює в бабусі, у мами дружини. Після церкви вирішили зробити дітям маленьке свято і нарешті зіграти в “Монополію”. Даринка ще минулого тижня кілька разів просила пограти, але тоді зовсім не було часу, бо гра довга. Тож сьогодні подумали: якщо почнемо раніше, то якраз встигнемо нормально зіграти партію.
Але, як це часто буває, все пішло трохи не за планом. До нас прийшла сусідська дівчинка. Ми її не запрошували, але вона попросилася до гри, тож ми не відмовили. Щоправда, їй досить швидко стало нудно, і вона пішла. А за нею побігли й Даринка з племінником. У результаті ми зі шваґром залишилися самі за тією “Монополією”, тож гру вирішили завершити достроково.
Настає той час, коли дітям уже цікавіше бути з іншими дітьми, ніж із батьками. Особливо коли з’являються нові знайомства. До нас на вулицю недавно переїхали дві дівчинки, і вони дуже здружилися з Даринкою та Яремою. Поки Маркіян був у бабусі ці кілька днів, вони практично щодня приїжджали на велосипедах і забирали наших дітей гуляти. Уже всі локації в окрузі об’їздили, усе дослідили, познайомилися між собою.
Тепер ці дівчатка приїжджають мало не з самого ранку й одразу кличуть наших дітей гуляти.
І знаєте, це трохи дивне відчуття. Ми хотіли, щоб діти більше спілкувалися, мали друзів, не сиділи постійно вдома. А тепер раптом стає трохи сумно від того, що їм уже цікавіше товариство інших дітей, ніж наше.
А ще сьогодні я сфотографував дуже цікавого зеленого клопа, який відклав яйця на стіні. І от ті яйця були складені таким ідеальним шестикутником, майже як бджолині стільники. Виглядало так, ніби їх якийсь робот акуратно викладав, а не комаха. Я довго не міг відвести погляд — настільки це все виглядало цікаво й незвично.
Ну але це така невеличка ремарка. А загалом втома після вчорашнього мене ще не до кінця відпустила. Хоч сьогодні ми особливо нічого важкого не робили, але накопичена за тиждень втома все одно дається взнаки. Організм уже просто просить відпочинку перед наступним тижнем, де знову доведеться вирішувати купу справ.
