Подарунок на ДН і день святого Валентина

Друзі, хотів учора написати допис увечері. Час, у принципі, був, але я передумав. Нічого страшного не станеться, якщо один день мій щоденниковий запис не з’явиться. Та й подумалося: якщо я пишу щодня, то за цією «регулярністю» можна навіть вичислити, коли мене нема вдома. Хотів трохи зламати цю систему. Але, якщо чесно, лінь перемогла)). Короткий відпочинок не хотілося витрачати на "друкування" в телефоні, на якому я не дуже люблю писати дописи.

Ми з дружиною їздили не стільки «на відпочинок», скільки використали подарунок. Дружині подруги подарували сертифікат на одну добу проживання в готелі-санаторії зі СПА. У пакет входили невеликий басейн, фінська сауна, римська парна (терми), аромакімната та соляна кімната.

Усе спробували потроху. Аромакімната — просто приємний релакс із запахами. Соляна — ніби корисна, але якогось явного ефекту я не відчув. Найкраще — це, звісно, басейн і сауна. І несподівано мені дуже сподобалася римська парна: температура там нижча, близько 45°, але висока вологість і гаряча пара створюють зовсім інші відчуття. Було цікаво. Хоча загалом традиційна фінська сауна мені все ж ближча.

Можна було ще замовити масаж, але все було зайнято. Та й це вже окрема послуга, не з подарункового пакета.

Це було в Трускавці. Я там раніше не був. І окрема історія — як усе організувати з дітьми. Молодші хлопці поїхали до бабусі в Яворів, Даринка залишилася вдома під наглядом моєї мами, яка живе поруч. Без машини це трохи складно, але ми впоралися.

До Трускавця їхали електричкою. Досить довго, але електричка нова. У п’ятницю вона була повністю заповнена студентами — багато хто повертався зі Львова до Дрогобича. Давно забуте відчуття — їхати серед молоді, дивитися у вікно.

За вікном накрапав дощ і стояв густий білий туман. Ближні дерева й посадки було видно, а далі — ніби нічого, лише біла імла. Іноді проступали контури будинків чи дерев. Хотілося фотографувати, але через скло й краплі дощу кадри виходили розмиті. На фото, може, й не надто ефектно, але атмосфера була особлива.

Назву закладу не вказую — не платили за рекламу (Жартую, я їм нічого й не пропонував і вони мені теж 😁)

Наступного дня могли виїхати раніше, але вирішили повертатися вечірньою електричкою. Все ж День святого Валентина, діти влаштовані — чого поспішати додому 😉?

Спершу погуляли центром Трускавця. Цікаве поєднання архітектури: старі дерев’яні будинки, новобудови, маленькі санаторії й великі готелі. Гарний парк, алеї для прогулянок, торгові ятки, голуби. Атмосфера відпочинку.

Але про війну забути не дають — і це правильно. Серед музики й розслаблених людей є нагадування: хтось уже ніколи не прийде сюди, не сяде на лавку. Хтось залишився на війні. Хтось не може повернутися через поранення. Війна — страшне зло. І найбільше зло — ті, хто її розпочав, тобто русня, росіяни кляті.

Потім пішли в кіно. Спочатку зал був майже порожній — я навіть сфотографував)). Згодом зібралося, може, чоловік 15. Дивилися український фільм «Ну, мам». Я раніше про нього не чув, але мені сподобалося — кілька паралельних історій, хороші актори. Українське кіно зараз на зовсім іншому рівні. З’явилося багато якісних фільмів — кожен може знайти щось своє.

Після кіно пішли на романтичний обід. Так співпало, що саме День святого Валентина. При вході — оформлення з наліпками Love is… — та сама ностальгія з жуйок нашого дитинства, де писали короткі визначення любові. Було мило.

З’їли по смачному бургеру й пішли на електричку додому.

Отак ми з дружиною не просто використали подарунок, а й зробили собі маленький день удвох — із прогулянкою, кіно й розмовами. І провели День святого Валентина разом.