Повернення додому

Привіт, друзі! Почну свій допис із сьогоднішнього сніданку — ділюся з вами фото того, що ми їли разом із дружиною. Сніданок був не вдома і (я вже писав, що ми були в гостях у тещі, то ж оте "не вдома" дружини стосувалося меншою мірою, і доволі пізній. Це й не дивно, адже прокинувся я пізніше — нікуди не потрібно було поспішати. Хоча, по суті, це була та сама година, що й раніше, просто через переведення годинника я одразу цього не збагнув.

Я нормально ставлюся до переведення часу, хоча воно й трохи дезорієнтує на кілька днів. Вважаю, що це більш-менш прийнятний спосіб регулювати світловий день, адже взимку темніє значно раніше, і вранці світлішає набагато пізніше, що критично важливо Але це, звісно, лише моя думка.

Незважаючи на те, що вночі у Максима була температура і вчора ввечері його кілька разів нудило, загалом ніч минула більш-менш спокійно — і це добре. Вдень йому стало набагато краще.

Додому я з донькою поїхав маршруткою трохи швидше, ніж дружина з синами пізніше із сім'єю брата, адже Даринчина однокласниця запросила на день народження, і потрібно було встигнути додому, щоб вона переодягнулася. У запрошенні, між іншим, був зазначений дрескод — бантик. Довелося позичити його в сестри, бо вдома нічого подібного не знайшли. До речі, кумедний факт: поки ми їхали в маршрутці, донька знайшла під ногами перепелина яйце — хто його загубив, невідомо. 😁

Я попросив шваґра забрати нас із зупинки, тож дорогою ще заїхали в АТБ і зробили невелику «гуртову» закупку — взяли борошно, цукор, олію та інші важкі продукти, які незручно нести вручну. Потім завезли Даринку на святкування і бантик, так би мовити, був уже «організований».

Далі заїхали на Нову пошту — прийшла моя книжка. Вона трохи не з тієї серії, яку я збирав, бо потрібного видання не було, тож узяв інше. До речі, кілька тижнів тому я виставив на продаж частину своїх старих книжкових запасів — колись купував руснявою, каюся, бо українською тоді майже нічого не видавали, особливо фантастику. Зараз потроху намагаюся переходити на українські видання. Чого потроху, бо майже не читав книжок, лише новини та аналітику, та не тільки, якщо чесно, але просто лонгріди про будь що. Але останнім часом зловив себе на думці, що мене дратує, як багато часу я проводжу в соцмережах і месенджерах. Навіть якщо це новини чи аналітика, все одно стрічки підсовують купу зайвого контенту — ті ж короткі відео, які мимоволі переглядаєш, гортаючи. Тому вирішив більше читати.

Зараз читаю українською книгу чудового автора-фантаста Дена Сіммонса (дуже потроху), який із дивовижною точністю передбачав майбутнє, зокрема й тему штучного інтелекту. Якщо все справді рухається у бік того, що описано в романі — трохи моторошно. Хоча загалом фінал там світлий, хоча і такий, що просто перехоплює дух , і перед тим, як світло прийде, здається, що темрява перемогла. Автор до речі, помер на початку березня, то ж це своєрідна присвята його пам'яті.

Повертаюсь із «космосу» на грішну землю — схоже, у мене проблеми з опаленням. Доведеться чистити не лише котел, а й, ймовірно, димохід, бо система працює погано: дрова горять, а обігріву немає.

Тож завтра на мене чекає «брудна» робота. Можливо, заодно й закрию опалювальний сезон — а можливо, й ні. Але чистити доведеться точно.