Ще один день народження

Як я вже неодноразово згадував у своїх дописах цього місяця, січень — це місяць днів народження. І сьогодні ми святкували, не буду зарікатися (бо пам'ять вже не та, може щось і забув 😁), але, здається, останній день народження в нашій родині цього місяця. Сьогодні ми відзначали день народження дружини брата моєї дружини (здається, я вже вживав це заплутане формулювання у вчорашньому дописі).

Такі дати якось особливо фіксуються в пам’яті. А зважаючи на те, що пам’ять останнім часом не надто надійна, добре, що залишаються ще й фотодокази. У такі дні зазвичай робиться багато фото, і згодом можна порівняти, якою була погода рік тому і якою вона є тепер. Рік тому було значно тепліше: зелена травичка (посеред зими), як видно на останньому фото, сонце світило, температура була плюсовою, значно вищою від нуля. Цього року — сніг і мороз. Хоча, слава Богу, мінус двадцяти вже не було.

До речі, сьогодні знову пішов сніг. Почався він ще вчора ввечері, а сьогодні сипав доволі сильно. Коли ми їхали сюди через ліси, було дуже красиво й по-справжньому зимово. Але на дорозі зібралося чимало снігу, тож їхати було непросто. Температура до вечора поступово піднімалася і зрештою стала плюсовою, але, незважаючи на це, снігу було дуже багато.

Нам довелося буквально розкопувати собі місце для мангалу. Сам мангал стояв у тещі на подвір’ї й був засипаний старими гілками, які вона планувала спалити. Але хто ж буде смажити реберця на гілках? Та й навіть сосиски для дітей чи сир, яким достатньо 5–10 хвилин, усе одно краще готувати на нормальних дровах.

У підсумку ми трохи витратили часу й зусиль: розчистили сніг, підготували майданчик. Але в цьому був свій шарм — смажити щось на мангалі серед снігу, коли сніжинки літають у повітрі, а вогонь горить. Можна зігріти змерзлі пальці, постояти довкола живого вогню, поговорити про щось цікаве, про події, що вже відбулися, і не тільки.