Шпалери. Дрова. Хочу їсти

Привіт, друзі!

Блін, знову треба писати допис. Чесно кажучи, навіть не знаю, про що. Про той самий рутинний день писати не дуже хочеться. Хотілося б розповісти щось нове й цікаве: якусь подію, подорож, гарні спогади, мандрівку. А писати про те саме, що робив учора чи позавчора, якось не надихає.

Але правда така, що це все надовго. Та й, мабуть, на все життя: людина завжди щось мусить робити. У будинку ще дуже багато справ. А якщо робити все самому, то це розтягується на роки — ще й із перервами, бо треба інколи й гроші заробити, щоб було за що купувати матеріали.

До того ж прийшла весна, а це означає нові роботи: щось садити, обрізати, полоти. Чесно кажучи, поки що зовсім не хочеться цим займатися. Дружина сьогодні трохи вибралася на двір і поралася у своєму квітнику — щось прибирала, граблями підчищала. А я застряг у будинку — клею шпалери.

До речі, зробив фото коридору. Вчора трохи перехвалив себе — сьогодні один шматок таки запартачив: вийшов видимий нахльост. Але не критично. Загалом, як на мене, виглядає нормально. Хоча від дружини трохи отримав «наганяй». Правда, сьогодні, здається, клею вже краще. Вона жартує: каже, що я без її нагляду нормально клеїти не можу. Посміялися трохи з того всього.

І постійно доводиться щось планувати, прораховувати, вирішувати наперед. Уже зараз треба думати про наступний опалювальний сезон. Дізнався щодо дров: у лісництві ще є вирубка, але залишилися переважно дрібні гілки. Той дядько, що возить, каже — це «тічки», хіба з ними кров поганяти.

Найцікавіше, що ціна на самі дрова ніби не змінилася, а от доставка суттєво подорожчала — дві тисячі гривень за машину, і то ще не порізані. А мені треба дві машини, тобто вже плюс чотири тисячі додатково лише за доставку. І це при тому, що газ у ціні не виріс. От вам і альтернатива.

Той самий чоловік, що цим займається, каже, що біда з людьми — немає кому працювати. Скільки не пропонують платити, людей усе одно бракує. Думаю, багатьох чоловіків просто немає — їх не бронюють, і вони йдуть служити (ну як йдуть, виовлюють). А саме з тієї категорії, що зазвичай і працює на таких роботах. Отака реальність.

А ще я знову обмежую себе в їжі. Після свят ніяк не можу повернутися до тієї ваги, яку мав до Різдва. Минулого року ми з дружиною гарно попрацювали — був цілий марафон, дотримувалися дієти і скинув 15 кілограмів. А тепер знову набрав після Різдвяних + 4 кг, я і важко їх позбутися, знову треба суворіші обмеження.

Іноді це здається трохи несправедливим: бо доводиться сильно себе обмежувати, тоді як інші можуть їсти все підряд. Але такий уже світ — у кожного свої умови. У когось, наприклад, цукровий діабет, і там обмежень ще більше.

Тож усе нормально. Прорвемося. 💪